ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2004 Справа N 4/1653-5/24
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2004 року у справі N 4/1654-5/25 за позовом відкритого акціонерного товариства "Агросервіс" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" про стягнення суми, - ВСТАНОВИВ:
У червні 2003 року відкрите акціонерне товариство "Агросервіс" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" про стягнення 87691 грн. основного боргу, 14973,41 грн. штрафних санкцій, 24734,94 грн. інфляційних та 7892,19 грн. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем умов договорів про постачання сільськогосподарських товаровиробників міндобривами за засобами захисту рослин N 6 від 10 червня 1997 року, N 1 від 1 січня 1998 року, від 1 червня 2000 року щодо розрахунків за поставлену продукцію.
Рішенням господарського суду Львівської області від 8 липня 2003 року (суддя Гнатюк Г.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 87691 грн. основного боргу, пеню в сумі 6121,55 грн., інфляційні в розмірі 24734,94 грн., 3% річних в сумі 7892,19 грн., 13529 грн. витрат за надання правової допомоги, 1399,68 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти суми позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2004 року (судді Скрутовський П.Д., Онишкевич В.В., Слука М.Г.) рішення місцевого суду змінено. пункт 2 резолютивної частини рішення щодо стягнення з відповідача сум індексу інфляції, 3% річних, надання правової допомоги і державного мита викладено в такій редакції:
"Стягнути з відповідача на користь позивача 87691 грн. основного боргу, 6121,55 грн. пені, 891,52 грн. індексу інфляції, 3946,09 грн. 3% річних, 2959,50 грн. витрат за надання правової допомоги, 986,50 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Стягнуто з позивача судові витрати по апеляційній скарзі в сумі 199,25 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що матеріалами справи встановлено суму заборгованості відповідача за поставлені засоби хімізації в розмірі 87691 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку про зменшення розміру пені до 6121,55 грн., нарахованої позивачем за несвоєчасність розрахунків, оскільки пеня обчислюється з розрахунку подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочення в межах шестимісячного (182 дні) строку позовної давності.
До того ж, місцевим судом зазначено, що стягненню підлягає також сума витрат за надання правової допомоги в розмірі 13529 грн.
Не погоджуючись з розрахунком суду першої інстанції сум індексу інфляції, 3% річних, витрат на правову допомогу та судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність зміни прийнятого у справі рішення у вказаній частині, посилаючись на те, що при нарахуванні індексу інфляції і 3% річних позивачем допущено завищення суми позову, на що суд першої інстанції не звернув уваги, а отже задоволенню підлягають сума індексу інфляції за період з 1 жовтня 2001 року по 31 грудня 2001 року - 891,52 грн. і 3% річних в сумі 3946,09 грн. за період з 1 жовтня 2001 року по 31 квітня 2003 року.
Вказаний висновок апеляційного господарського суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому прийнята судом другої інстанції постанова в частині стягнення сум основного боргу, пені, індексу інфляції, 3% річних та судових витрат зміні або скасуванню не підлягає. Проте, не можна погодитись з висновками попередніх судових інстанцій щодо стягнення з відповідача витрат за надання позивачу правової допомоги.
Суд не дослідив питання, з огляду на положення ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), хто є суб'єктом надання зазначених послуг, а тому прийшов до передчасного висновку про їх стягнення.
До того ж, суд другої інстанції, при визначенні розміру даних витрат, застосував норми Цивільного процесуального кодексу України ( 1540-06 ), які не підлягають застосуванню.
Отже, постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" витрат з оплати юридичної допомоги, підлягає скасуванню, з направленням справи в цій частині на новий розгляд.
При новому розгляді суду слід урахувати наведене, з'ясувати фактичні обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" задовольнити.
Рішення господарського суду Львівської області від 8 липня 2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2004 року у справі N 4/1653-5/24 в частині стягнення витрат за надання правової допомоги скасувати і справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2004 року у справі N 4/1653-5/24 залишити без змін.