ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2005 Справа N 12/77
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Верхньодніпровський елеватор" на постанову Дніпропетровського господарського суду від 8 вересня 2004 року у справі N 12/77 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Верхньодніпровський елеватор" до закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Дніпропетровської регіональної дирекції, за участю третьої особи - закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", про стягнення суми, ВСТАНОВИВ:
У вересні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Верхньодніпровський елеватор" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Дніпропетровської регіональної дирекції, з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення страхового відшкодування в сумі 576000 грн., 42163 грн. пені, 15435,19 грн. 3% річних та 81684,68 грн. збитків, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору добровільного страхування ризиків аграрного товаровиробника від 11 листопада 2002 року N 018-у/з щодо виплати страхового відшкодування після настання страхового випадку.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2004 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 576000 грн. страхового відшкодування та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2004 року дане рішення скасовано, а в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2004 року, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2004 року - залишити без змін, посилаючись на те, що постанова суду другої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення, вказуючи на безпідставність її доводів.
В судовому засіданні оголошувалась перерва на 23 березня та 6 квітня 2005 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 11 листопада 2002 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Земельний союз", правонаступником якої є позивач, укладено договір N 018-у/з добровільного страхування ризиків аграрного товаровиробника, об'єктом якого є майбутній урожай озимої пшениці. Умовами даного договору визначено страхову суму у розмірі 720000 грн. та страхові події - вимерзання, посуха, за яких проводиться страхове відшкодування. Розмір безумовної франшизи складає 20% від страхової суми за кожний страховий випадок.
Вигодонабувачем страхового відшкодування в межах суми заборгованості за кредитним договором N 428 від 8 листопада 2002 року сторони визначили закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк".
Приймаючи рішення про задоволення позову в частині стягнення суми страхового відшкодування, місцевий суд виходив з встановленого ним факту настання страхової події та безпідставної відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування у визначеному договором розмірі.
При цьому судом першої інстанції не було враховано, що дане рішення стосується прав і обов'язків вигодонабувача за договором добровільного страхування, якого не було залучено до участі у справі.
У зв'язку з цим суд другої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з цих підстав та про залучення до участі у справі закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції про настання страхової події та приймаючи нове рішення про відмову в позові з цих підстав, суд другої інстанції обґрунтував свій висновок обставинами, що викладені в експертному висновку від 12 липня 2004 року.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи та оцінки всіх доказів в сукупності.
Поклавши в основу рішення експертний висновок від 12 липня 2004 року, складений завідуючим лабораторією інтенсивних технологій зернових, колосових культур та кукурудзи Інституту землеробства УААН кандидатом сільськогосподарських наук Свидинюк І.М., суд не перевірив, чи відповідає даний висновок законодавству України про судову експертизу і чи є він доказом в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
При цьому суд не перевірив та не з'ясував, які дослідження проводились експертом на основі спеціальних знань для з'ясування причин загибелі озимої пшениці саме позивача, а не інших сільськогосподарських господарств, які зразки відбирались та були предметом дослідження для встановлення причин загибелі об'єкта страхування позивача.
Також поза увагою суду та оцінки залишились інші докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.
За таких обставин не можна визнати законною та обґрунтованою і постанову суду другої інстанції, а тому вона також підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, вирішити спір.
В разі встановлення обставин, які свідчать про настання страхової події, суду слід визначитись, які права і зобов'язання виникають у кожної з сторін згідно з умовами договору та яка відповідальність встановлена договором або законом за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Верхньодніпровський елеватор" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2004 року та постанову Дніпропетровського господарського суду від 8 вересня 2004 року у справі N 12/77 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.