ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2004 Справа N 7/157-27
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого) Вовка І.В. Невдашенко Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2004 року
у справі за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансімпекс", третя особа - Закрите акціонерне товариство Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" в особі Волинської філії
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2003 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 9890,65 грн., відсотків за надання кредиту в сумі 8703,48 грн., пені в сумі 1361 грн. і 3% річних у сумі 2231,30 грн., посилаючись на те, що останній неналежним чином виконав договірні зобов'язання з оплати за придбаний ним автомобіль.
Рішенням господарського суду Волинської області від 19.01.2004 року в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення відповідають законодавству, і просить залишити їх змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу від третьої особи до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір N 712602/33-007 р. від 21.12.1998 року, за умовами якого позивач зобов'язався продати, а відповідач купити один автомобіль ДЕУ-Нубіра - Е5СQF6 вартістю 13015 у.о. та здійснити передоплату 30% його загальної вартості з відстрочкою оплати решти вартості товару протягом 24 місяців, з грудня 1998 року по грудень 2000 року.
Здійснення розрахунків за договором сторони передбачили в національній валюті України по курсу НБУ в еквіваленті до долара США на день оплати.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено оплату першого внеску 21.12.1998 р. і тоді ж позивач передав йому автомобіль.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, відсотків за надання кредиту, пені та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором з оплати за придбаний товар.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в задоволенні позову з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.
Судові рішення попередніх інстанцій в даній справі за своїм змістом цим вимогам не відповідають.
Так, суд, зробивши висновок про пропуск строку позовної давності позивачем, не з'ясував належним чином умови договору щодо строку виконання зобов'язання з оплати з боку відповідача, з урахуванням фактичних дій сторін, пов'язаних з виконанням договору та їх доводів, і не навів зазначеному належної правової оцінки згідно ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
До того ж, відмовляючи в позові за пропуском строку позовної давності, суд не врахував вимоги ч. 2 ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) за якими, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Причини ж пропуску строку позовної давності судами не було з'ясовано в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ).
Разом з цим, не можна погодитися з висновком суду про невідповідність закону умов договору щодо визначення вартості товару вираженому не в національній валюті України, оскільки чинне законодавство обмежує лише застосування іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами, і не містить заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті. При цьому судом не було наведено такому висновку правового обгрунтування, та не зазначено правового значення цього висновку для вирішення спору.
За таких обставин, ухвалені в даній справі судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2004 року та рішення господарського суду Волинської області від 19.01.2004 року скасувати, і справу N 7/157-27 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.