ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА Іменем України
05.05.2004 Справа N 41/327
Вищий господарський суд України у складі: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "О" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2003 р. у справі N 41/327 за позовом Приватного підприємства "О" до Приватного підприємства "Є" про стягнення суми, УСТАНОВИВ:
У травні 2003 р. позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості, 3% річних, збитків, пов'язаних з наданням консультаційних та юридичних послуг на загальну суму 2442,58 грн. в зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу N 182 від 16.03.2001 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.07.2003 р. позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 746,34 грн., в частині стягнення збитків на суму 1700 грн. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2003 р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить постанову апеляційного суду скасувати в частині стягнення збитків у вигляді витрат на консультаційні та юридичні послуги, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у цій частині.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу N 182 від 16.03.2001 р., відповідно до якого позивач зобов'язується поставити відповідачу продукцію, асортимент, кількість та ціна якої зазначена у накладних на передачу товару, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.
Пунктом 2.3 зазначеного договору визначено, що відповідач повинен оплатити товар протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення заборгованості, 3% річних та збитків, пов'язаних з витратами на юридичні послуги у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за зазначеним договором.
Відповідно до статей 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк та у відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання з оплати за отриманий товар, що підтверджується наявними в справі матеріалами.
Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу та 3% річних, нарахованих за ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ), і правомірно задовольнив в цій частині позов.
Суд першої інстанції також обгрунтовано дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що віднесення до збитків витрат позивача на правове обслуговування суперечить закону, зокрема ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ), оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв'язку з заборгованістю, яка стягується позивачем.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду на наведене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "О" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2003 р. - без змін.