ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2004 Справа N 12/158
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 року
у справі за позовом Державного підприємства "Енергоринок"
до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго"
про стягнення суми
УСТАНОВИВ:
У травні 2003 року позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 163949709,10 грн., 3% річних у сумі 6105854,18 грн. і пені в сумі 10079538,28 грн., посилаючись на те, що останній не належним чином виконував договірні зобов'язання з оплати за поставлену електричну енергію.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги у частині стягнення основного боргу і просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 161228413,55 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.09.2003 позов задоволено частково і стягнуто з відповідача борг у сумі 159953705,78 грн., 3% річних у сумі 6105854,18 грн. і пені в сумі 4359407,77 грн., а в решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та позов залишити без розгляду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення в справі відповідають вимогам законодавства, і просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні оголошувалась перерва на 19.05.2004 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір N 65/01-ЕР від 20.08.1999 року, за умовами якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію, а відповідач приймати та оплачувати.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію в період з березня 2001 року по липень 2002 року та 3% річних і пені.
Відповідно до вимог ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.
Згідно п.п 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) (із змінами) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Проте, суд вирішуючи спір, зазначеного не врахував, і не перевірив обгрунтовання розміру заявленого позову, та в прийнятому рішенні не навів розрахунків з яких він виходив при задоволенні грошових вимог. При цьому суд не звернув уваги на вимоги ст.ст. 22, 43 ГПК України ( 1798-12 ), і в основу доказів прийнятого рішення поклав часткове визнання позову відповідачем не вживши заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
До того ж, судом не було з'ясовано умови спірного договору щодо строків розрахунків з боку відповідача, зокрема п. 4.3, який передбачає вчинення з боку постачальника виставлення рахунків-фактур, на підставі яких відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок.
Відповідно до ст. 215 ЦК УРСР ( 1540-06 ) кредитор визнається таким, що прострочив, якщо він не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання.
У той же час, суд не врахував вимог зазначеної норми матеріального права, і виходячи з неї та з умов договору, обставин пов'язаних з фактичним виконанням сторонами зобов'язань за договором, зокрема, встановлених п. 4.3, не з'ясував і правової оцінки зазначеним обставинам не навів.
У залежності від установленого, суду, вирішуючи спір, слід було мати на увазі вимоги ст.ст. 209, 210 ЦК УРСР ( 1540-06 ).
Отже, суд зробив висновки, що грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) та прийняв рішення, які не відповідають вимогам норм процесуального права щодо судового рішення.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.09.2003 року скасувати, і справу N 12/158 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.