Зокрема, в силу абз. 6 ч. 2 цієї статті ( 481/95-ВР ) до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності засвідченої постачальником копії сертифіката відповідності або сертифіката про визнання - 200 відсотків вартості отриманої для реалізації партії товарів, але не менше 1700 гривень.
Посилання відповідача на "неповноцінність" Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) до 11.06.2003 та виконання у зв'язку з цим вимог цього закону слід відхилити як такі, що не відповідають нормам законодавства, яке не містить такого поняття як "неповноцінність закону", зважаючи також на набрання чинності вказаним законом 19.12.1995.
В силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції визнав доведеним факт отримання відповідачем партії горілчаних виробів на загальну суму 237803,20 грн. від КП "Великодальницький ЗПТ" та МПП "Укрспецпром" та подальшої реалізації алкогольних напоїв ПФ "Оліт" без засвідчених постачальниками копій сертифікатів відповідності на підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів та пояснень відповідача, посилання якого на те, що такі сертифікати були, але передані покупцю при реалізації, були відхилені.
Зважаючи на вимоги ст.ст. 4-3, 33 ГПК України ( 1798-12 ), згідно яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, таке відхилення доводів відповідача не можна визнати неправомірним через ненадання відповідних доказів.
Таким чином, зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2004 у справі N 23/27-04-620 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.