СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
03.04.2003
(Витяг)
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України <...>,
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою А-вої О.О. на рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, встановила:
У липні 2001 року А-ва О.О. звернулася до суду з вказаною скаргою, в якій зазначала, що рішенням <...> від 10.07.2001 в. о. начальника податкової інспекції Ленінського районну м. Запоріжжя їй нарахована сума прибуткового податку за 1998 рік в сумі 114881,40 грн. Посилаючись на чисельні порушення працівників податкової інспекції у ході проведення перевірки та на безпідставність висновку про стягнення податку, просила визнати зазначене рішення незаконним і скасувати його.
Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Запоріжжя від 12.04.2002, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08.07.2002, скарга А-вої О.О. задоволена, рішення в. о. начальника податкової інспекції Ленінського районну м. Запоріжжя <...> від 10.07.2001 визнане незаконним, зобов'язано начальника державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя скасувати зазначене рішення.
У поданій касаційній скарзі державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя просить зазначені судові рішення скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. п. 2, 4 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 ( 13-92 ), з відповідними змінами, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом "з" статті 5 цього Декрету ( 13-92 ), оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років.
Заперечуючи проти скарги, представник Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя пояснював, що А-ва О.О. не надала документів, які б підтверджували понесені нею витрати на придбання компенсаційних сертифікатів.
Всупереч вимогам ст. 40 ЦПК України ( 1501-06 ) цих пояснень суд належним чином не перевірив, не дивлячись на те, що вони можуть мати істотне значення для правильного вирішення спору по суті.
Між тим, у акті перевірки від 03.07.2001 зазначено, що А-ва О.О. сама давала пояснення щодо відсутності у неї документів, які б підтверджували понесені нею витрати на придбання компенсаційних сертифікатів. Цей акт підписаний А-вою О.О.
У поясненні А-вої О.О. від 12.06.2001 зазначено, що ніяких угод з А-вим О.А. вона не укладала.
Договорів купівлі-продажу компенсаційних сертифікатів між А-вою О.О. та А-вим О.А. у матеріалах справи немає.
За таких обставин погодитися з висновком суду про те, що А-вою О.О. документально підтверджені витрати на придбання компенсаційних сертифікатів не можна.
Оскільки суд допустив порушення у застосуванні норм матеріального та процесуального права, постановлені в справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата - УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення місцевого суду Ленінського району м. Запоріжжя від 12.04.2002 та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08.07.2002 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
"Закон & Бізнес", N 23, 7 червня 2003 р.