Відповідно до статті 39 Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ) відносини підприємств різних видів транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів визначаються кодексами (статутами) окремих видів транспорту, а також укладеними на їх основі договорами (вузловими угодами).
Як зазначено у статті 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ N 457 ( 457-98-п ) від 6 квітня 1998 р., за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється правилами.
Відповідно до пункту 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 ( z0875-00 ) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р., відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія. Пункт 3.7 Правил передбачає, що у разі обслуговування під'їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на загальних підставах. У таких випадках розрахунки за подачу та забирання вагонів, користування вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємством промислового залізничного транспорту.
Таким чином, названі вище закони та інші нормативно-правові акти чітко визначили коло суб'єктів, які повинні вносити плату за користування вагонами, а їх аналіз дозволяє зробити висновок, що платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є власники залізничних під'їзних колій навіть і тоді, коли вони не виступають як вантажовідправники і вантажоодержувачі.
За таких обставин постанова Вищого арбітражного суду України від 18 червня 2001 р. ( n0045800-01 ) про скасування постанови арбітражного суду Донецької області від 5 лютого 2001 р. та залишення без змін рішення цього ж суду від 26 липня 2000 р., яким плата за користування вагонами контрагентами державного підприємства вантажно-транспортного управління "Артемвантажтранс" стягнута з останнього, є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 111-17, 111-19, 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу державного підприємства вантажно-транспортного управління "Артемвантажтранс" залишити без задоволення.
Постанову Вищого арбітражного суду України від 18 червня 2001 р. ( n0045800-01 ) залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.