ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2006 Справа N 19/156
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", м. Донецьк (далі - Корпорація)
на рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2005
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2005
зі справи N 19/156
за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК України)
до Корпорації
про стягнення пені в сумі 90 000 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
- АМК України - Москаленка Т.Г.,
- Корпорації - Хмельницької Н.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:
АМК України звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Корпорації 90000 грн. пені за порушення законодавчо встановленого строку сплати штрафу відповідно до рішення АМК України від 29.08.2003 N 279-р.
Рішенням названого суду від 25.07.2005 (суддя Дучал Н.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2005 (колегія суддів у складі: суддя Запорощенко М.Д. - головуючий, судді Волков Р.В., Москальова І.В.), позов задоволено. Зазначені судові акти попередніх судових інстанцій мотивовано тим, що з огляду на приписи частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (далі - Закон) з відповідача підлягає стягненню пеня за періоди чинності рішень господарських судів зі справи N 38/650 та справи N 38/650-41/241, а також за проміжок часу між розглядом спору про визнання недійсним рішення АМК України від 29.08.2003 N 279-р різними судовими інстанціями.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Корпорація просить скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного господарських судів з даного спору та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що оскільки розгляд справи включає також стадії перегляду рішення в апеляційному та касаційному порядку, то нарахування пені за весь період часу з моменту порушення провадження у справі про визнання недійсним рішення АМК України до вирішення цього спору в суді касаційної інстанції є неправомірним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- рішенням АМК України від 29.08.2003 N 279-р у справі N 26-26/87-02 про порушення антимонопольного законодавства Корпорацією на відповідача було накладено штраф у сумі 90000 грн.;
- за результатами оскарження відповідачем названого акта АМК України в судовому порядку рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2003 у справі N 38/650, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2004, у задоволенні позову Корпорації було відмовлено;
- ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2004 касаційну скаргу Корпорації на рішення попередніх судових інстанції з названого спору прийнято до провадження;
- постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2004 рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2003 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2004 зі справи N 38/650 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції;
- за наслідками повторного розгляду спору про визнання недійсним рішення АМК України від 29.08.2003 N 279-р рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2004 у господарській справі N 38/650-41/241 в позові Корпорації було відмовлено;
- постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2004 та постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2005 зазначене рішення місцевого господарського суду було залишено без змін;
- ухвалою Верховного суду України від 03.03.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 18.01.2005;
- штраф, який було застосовано до Корпорації відповідно до рішення АМК України від 29.08.2003 N 279-р, було сплачено відповідачем лише 25.03.2005;
- позивачем було нараховано пеню у сумі 90000 грн., що підлягає стягненню з відповідача за періоди між судовими розглядами справи N 38/650, а саме з 21.01.2004 по 16.02.2004, з 18.03.2004 по 20.04.2004, з 05.06.2004 по 31.08.2004, з 06.10.2004 по 26.11.2004, з 19.01.2005 по 02.03.2005, з 04.03.2005 по 24.03.2005.
Причиною спору в даній справі стало питання про юридичну можливість стягнення з відповідача пені за прострочення сплати штрафу за проміжок часу між безпосереднім розглядом спору про визнання недійсним рішення АМК України у судових інстанціях, а також за період чинності прийнятих рішень господарських судів.
Відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) розпорядження, рішення та вимоги органу АМК України, голови територіального відділення АМК України, вимоги уповноважених ними працівників АМК України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК України, голови територіального відділення АМК України, вимог уповноважених ними працівників АМК України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Частинами другою, третьою статті 56 Закону ( 2210-14 ) передбачено, що рішення та розпорядження органів АМК України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно ж з частиною п'ятою статті 56 Закону ( 2210-14 ) за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК України.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:
справи про визнання недійсним рішення органу АМК України про накладення штрафу;
відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Системний аналіз господарських процесуальних норм, зокрема, статей 64, 69, 82, 85, 98, 102, 105, 111-4, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), дає підстави для висновку про те, що судовий розгляд господарського спору або перегляд рішення господарського суду охоплює період з дати порушення провадження у господарській справі судом відповідної інстанції до моменту прийняття судом цієї інстанції рішення та набрання ним чинності. Таким чином, час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу АМК України про накладення штрафу або відповідного рішення (постанови) господарського суду є, по суті, строком вирішення спору чи строком розгляду апеляційної або касаційної скарги. Відтак слід погодитися з наданою господарськими судами правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована за періоди, що минули з моменту набрання чинності постановами суду апеляційної інстанції у справах N 38/650 та N 38/650-41/241 до прийняття судом касаційної інстанції до провадження касаційних скарг на зазначені судові акти апеляційного господарського суду.
Разом з тим, помилковим є нарахування пені за період з 18.03.2004 по 20.04.2004 (тобто з моменту прийняття постанови Вищого господарського суду України від 17.03.2004, якою скасовано оскаржувані рішення місцевого та апеляційного господарських судів зі справи N 38/650, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, до дати прийняття цієї справи до провадження господарським судом міста Києва ухвалою від 21.04.2004), оскільки передача справи на новий розгляд до суду першої інстанції є фактично безперервним продовженням судового розгляду справи, а також з 05.06.2004 по 31.08.2004 (тобто час, що минув з моменту прийняття рішення господарським судом міста Києва від 04.06.2004 до прийняття до провадження судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на зазначене рішення ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2004), в зв'язку з тим, що у цей період рішення суду першої інстанції ще не набрало законної сили.
Проте помилковість такого висновку не вплинула на правильність прийнятих по суті спору рішень місцевого та апеляційного господарських судів, оскільки в даному разі з огляду на приписи абзацу першого частини п'ятої статті 56 Закону ( 2210-14 ) виключення зазначених періодів із загального часу, за який нараховується пеня, не змінює загальної суми пені (90000 грн.), заявленої АМК України до стягнення.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2005 зі справи N 19/156 залишити без змін, а касаційну скаргу корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" - без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь