ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 17-6-14/02-9362
(постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 08.06.2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого підприємства інвалідів "Вікторія" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2003 року у справі N 17-6-14/02-9362 за позовом Малого підприємства інвалідів "Вікторія" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої комерційної фірми "Агропромсервіс", Приватного підприємства "Злагода" про Стягнення насіння соняшника на суму 492659,20 грн., установив:
У жовтні 2002 року позивач на підставі договору уступки вимоги N 8 від 03.02.2001 року звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів про стягнення 447872 кг насіння соняшника (в тому числі з ТОВ ВКФ "Агропромсервіс" 367255 кг та з ПП "Злагода" 80617 кг) на загальну суму 492659,20 грн., посилаючись на те, що останні є правонаступниками КСП "Виноградарський", яке не виконало належним чином зобов'язань перед Коопзаготпромом Березівської райспоживспілки Одеської області щодо поставки сільськогосподарської продукції за договором N 15 від 24.03.1997 року.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив вимоги та зазначив, що за додатковою угодою N 2 від 03.09.1997 року відбулась заміна зобов'язання відповідно до ст.220 ЦК України ( 435-15 ).
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2003 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В апеляційному порядку зазначене судове рішення не переглядалось.
У касаційній скарзі позивач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, і просить його скасувати і прийняти нове рішення.
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняте у ній судове рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між Коопзаготпромом Березівської райспоживспілки Одеської області (далі - Коопзаготпром) та КСП "Виноградарський" (правонаступниками якого є відповідачі) укладено бартерний договір N 15 від 24.03.1997 року, відповідно до якого КСП "Виноградарський" зобов'заний поставити сільськогосподарську продукцію - пшеницю 3-го класу II-ї групи до 20.08.1997 року Коопзаготпрому, а останній зобов'язався поставити першому нафтопродукти.
Додатковою угодою N 2 від 03.09.1997 року до договору N 15 від 24.03.1997 року у зв'язку з відсутністю у КСП "Виноградарський" пшениці продовольчої 3-го класу, сторони змінили асортимент та кількість належної до поставки сільськогосподарської продукції. Так, КСП "Виноградарський" зобов'заний поставити Коопзаготпрому насіння соняшника або кукурудзи 3-го класу виходячи із відповідних коефіцієнтів. При цьому інші умови договору N 15 від 24.03.1997 року було залишено без змін, у тому числі і строки поставки продукції.
Коопзаготпром свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі і відповідно до його умов, в той час, коли КСП "Виноградарський" зобов'язання виконав частково.
Судом першої інстанції встановлено, що у КСП "Виноградарський" існує перед Коопзаготпромом непогашена заборгованість по поставці 447872 кг насіння соняшника по договору N 15 від 24.03.1997 року, і це підтверджується матеріалами справи.
У 2000 році КСП "Виноградарський" було реорганізовано шляхом створення нових підприємств - відповідачів ТОВ ВКФ "Агропромсервіс" та Приватного підприємства "Злагода" - з переходом прав та обов'язків реорганізованого підприємства в порядку правонаступництва.
03.02.2001 року між Коопзаготпромом та позивачем укладено договір уступки вимоги боргу, відповідно до якого перший уступив позивачу право вимоги боргу за договором N 15 від 24.03.1997 року та додатковою угодою до нього N 2 від 03.09.1997 року.
Отже, право вимоги по поставці 447872 кг насіння соняшника (в тому числі з ТОВ ВКФ "Агропромсервіс" 367255 кг та з ПП "Злагода" 80617 кг) на загальну суму 492659,20 грн. перейшло до позивача.
Ст.161 ЦК України ( 435-15 ) передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. Згідно ст.162 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається.
Особі, право якої порушено, законом надано право звернутися до суду за захистом свого права. Таке право може бути реалізоване в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст.71 ЦК України ( 435-15 ). Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст.76 ЦК України).
Пунктом 2.4. договору N 15 від 24.03.1997 року визначено термін виконання зобов'язання правопопередником відповідачів - КСП "Виноградарський" до 20.08.1997 року.
За таких умов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що перебіг строку позовної давності слід обчислювати з 21.08.1997 року.
Позов про стягнення заборгованості заявлений у жовтні 2002 року, тому висновок господарського суду Одеської області про те, що позов заявлений поза межами строку позовної давності (ст.71 ЦК України ( 435-15 ) є правильним. Строк позовної давності закінчився 21.08.2000 року.
Висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки господарського суду Одеської області.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду є законним і обґрунтованим, і тому його слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Малого підприємства інвалідів "Вікторія" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2003 року - без змін.