ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 14/41
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.,
розглянувши касаційну скаргу філії АКБ "Інвестбанк" у м. Одесі
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2004 року
у справі N 14/41
за позовом АКБ "Інвестбанк" в особі філії у м. Одесі
до ТОВ "Древкасне"
про стягнення 46603,68 грн. та розірвання договору поруки від 18.06.2002 року,
За участю представників сторін
від позивача Овчаренко В.О. дов. від 10.09.2004 р. N 02/1419,
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2004 року в позові АКБ "Інвестбанк" в особі філії АКБ "Інвестбанк" у м. Одесі до ТОВ "Древкасне" відмовлено на підставі ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ст. 194 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) в редакції 18.07.1963 р.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2004 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 161, 191, 192, 223 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ); ст.ст. 5, 526, 553, 554, 623. 625, 651, 653, ст.ст. 1, 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
У відзиві на касаційну скаргу, відповідач заперечує проти доводів викладених в ній. вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому просить відмовити скаржнику в задоволенні касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, позивач уклав з відповідачем кредитний договір N 12 від 07.03.2000 року, згідно якого останньому надано кредит в сумі 130000,00 грн. Строк виконання зобов'язань по поверненню кредиту за договором наступив 20.11.2001 року. В порушення умов зазначеного договору ТОВ "Об'єднана торгова компанія" не виконало зобов'язання щодо погашення кредиту та оплати відсотків.
У відповідності до договору поруки від 18.06.2002 року відповідач прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання ТОВ "Об'єднана торгова компанія" перед позивачем зобов'язань за кредитним договором по поверненню кредиту і сплати відсотків.
Крім зазначеного, суд першої інстанції встановив, що постановою господарського суду Одеської області від 25.03.2003 року (у справі N 17-2-7/02-11081) ТОВ "Об'єднана торгова компанія" визнана банкрутом.
Судова колегія вважає, що господарський суд, виходячи з фактичних обставин справи і норм чинного законодавства, правомірно дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) з 25.03.2003 року підприємницька діяльність ТОВ "Об'єднана торгова компанія" припинилася, а тому строк виконання всіх грошових зобов'язань останнього вважається таким, що настав.
Згідно ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання не розглядаються і вважаються погашеними.
Суд першої інстанції, у відповідності з ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України УРСР ( 1540-06 ), ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), вірно посилається на те, що порука припиняється із припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Господарський суд, приймаючи рішення, виходив з того, що зобов'язання ТОВ "Об'єднана торгова компанія" перед позивачем за кредитним договором N 12 від 07.03.2000 року припинені у зв'язку з визнанням зазначеного товариства банкрутом та відповідно до зазначених норм цивільного законодавства. З моменту визнання ТОВ "Об'єднана торгова компанія" банкрутом, припинив чинність договір поруки б/н від 18.06.2002 року укладений між позивачем і відповідачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законними і обгрунтованими висновки суду про те, що оскільки на день звернення позивача до господарського суду зобов'язання відповідача відповідати за зобов'язаннями ТОВ "Об'єднана торгова компанія" припинені, а інших доказів існування поруки позивачем не подано, а тому позовні вимоги про стягнення 46603,68 грн. заборгованості і розірвання договору поруки від 18.06.2002 року б/н укладеного між позивачем і відповідачем є безпідставними, не грунтуються на фактичних обставинах у справі, встановлених судами і тому не підлягають задоволенню.
Таким чином, судом першої інстанції дана оцінка фактичним обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а висновки суду відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2004 року про відмову у позові є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, вимогам закону, а тому підстав для його касування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу філії АКБ "Інвестбанк" у м. Одесі залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2004 року залишити без змін.