ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 14/237
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін Ю.Анісімова (дов. від 13.08.04) та Ю. Лаврентьєва (дов. від 13.08.04), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Титан"
на постанову від 3 лютого 2004 року Львівського апеляційного господарського суду
у справі N 14/237
за позовом виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Титан"
до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Закарпатської дирекції
про стягнення 35456,34 грн. матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 8 грудня 2003 року господарського суду Закарпатської області (суддя В. Карпинець) позов задоволено частково з стягненням 11822 грн. 97 коп. і судових витрат; в іншій частині в позові відмовлено.
Постановою від 3 лютого 2004 року Львівського апеляційного господарського суду (судді М. Слука, В. Онишкевич, П. Скаратовський) рішення скасовано з відмовою в позові з мотивів порушення місцевим господарським судом правила пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Виробничо-комерційна фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" наполягає на касаційному перегляді зазначеної постанови з огляду на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції статей 4-2, 4-3, 4-4, 22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) і просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Закарпатської дирекції проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача.
Господарськими судами встановлено, що сторони уклали договір від 3 березня 1999 року за N 1156 про надання послуг телефонного зв'язку, відповідно до умов якого за надані послуги сплачується абонентська плата.
Крім того, 9 березня 1999 року позивач уклав договір з закритим акціонерним товариством "УТЕЛ" за N 38-0-1550 про надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку.
В травні 2000 року позивач запропонував відповідачу погасити заборгованість в розмірі 17180 грн. 10 коп., яка утворилася через неналежне виконання абонентом зобов'язання в частині оплати послуг зв'язку і, оскільки останній зазначену вимогу виконав лише частково, призупинив надання йому послуг шляхом відключення телефонних апаратів.
Проте господарським судом встановлено, що заборгованість в сумі 17180 грн. 10 коп. виникла через несплату послуг зв'язку не позивачем, а попереднім їх користувачем.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновків про не порушення абонентом - виробничо-комерційною фірмою у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" - зобов'язання за договором, а отже і безпідставне призупинення відповідачем надання йому послуг зв'язку, а тому сплачені позивачем на вимогу відповідача кошти в сумі 7000 грн., як заборгованість за надані послуги зв'язку, так само витрати мобільного зв'язку в сумі 4822 грн. 97 коп., які позивач здійснив у зв'язку з відключенням телефонних апаратів, мають бути йому відшкодовані.
Водночас, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 3633 грн. 37 коп. і 20000 моральної шкоди з підстав недоведеності вимог.
Скасовуючи судове рішення, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що стягнення 7000 грн. і 4822 грн. 97 коп. не було предметом заявлених вимог позивачем, а тому визнав неправомірним вихід місцевого господарського суду за межі позовних вимог, оскільки про це не було відповідного клопотання, і в позові відмовив.
Колегія судів вважає такий висновок Львівського апеляційного господарського суду помилковим.
Як вбачається з тексту позовної заяви, предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Закарпатської дирекції про стягнення грошових сум, у тому числі моральної шкоди, і результатом вирішення спору місцевим господарським судом стало часткове задоволення позову з присудження до стягнення грошових сум.
Такий висновок місцевого господарського суду відповідає правилу статті 453 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ), відповідно до якого господарський суд, присуджуючи відшкодування шкоди, зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ і таке інше) або повністю відшкодувати заподіяні збитки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в даному випадку Львівським апеляційним господарським судом неправильно застосоване правило пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), що в силу статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування постанови від 3 лютого 2004 року цього суду.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" задовольнити.
Постанову від 3 лютого 2004 року Львівського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 8 грудня 2003 року господарського суду Закарпатської області у справі N 14/237 залишити в силі.