ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2005 Справа N 11/302
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагіра"
на постанову від 15.11.2004 Одеського апеляційного господарського суду
у справі N 11/302
господарського суду Миколаївської області за позовом ТОВ "Вагіра" до ТОВ "Южстрой" про стягнення 74485,02 грн. В судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Колибіденко В.О. - відповідача Естеркін О.М. ВСТАНОВИВ:
У липні 2004 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Вагіра" звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Южстрой" 74485,02 грн. боргу.
Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, які в остаточному вигляді становлять: 74485,02 грн. боргу, 12129,54 грн. збитків від інфляції, 2800,88 грн. 3% річних та судові витрати.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.09.2004 у справі N 11/302 (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено повністю та відстрочено виконання рішення суду до 30.12.2004 р.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2004 року рішення суду скасоване та у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, заявник наголошує що наявність дефектів не звільняє відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання щодо оплати виконаної роботи та, крім того, ці вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Місцевим господарським судом встановлено, що 01.10.02 р. сторони уклали договір, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи по реконструкції їдальні бази відпочинку "Зоря" в с. Коблево Березанського району Миколаївської області, а відповідач, в свою чергу, прийняти ці роботи і сплатити їх вартість, яка становить 624485,02 грн.
Позивач свої зобов'язання по договору виконав, здійснивши роботи на встановленому договором суму, що підтверджено складеними та підписаними представниками сторін актами прийому виконаних робіт (а.с. 7-15) та не заперечується самим відповідачем.
Відповідач же свої зобов'язання по договору виконав частково, сплативши позивачу 550000,00 грн. На день розгляду справи, як зазначив суд, відповідач залишок боргу в сумі 74485,02 грн. не погасив.
Тоді як, згідно ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк. Аналогічні положення містить і новий Цивільний Кодекс України ( 435-15 ) (ст. 526).
Щодо заперечень відповідача про неякісне виконання позивачем робіт, то суд першої інстанції зазначив, що акти виконаних робіт підписані сторонами без зауважень, а неякісне виконання робіт не є предметом даного спору.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому стягнув з відповідача основний борг з урахуванням збитків від інфляції та 3% річних, які передбачені чинним законодавством. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2004 р. вказане рішення суду скасоване і зазначено, що судом першої інстанції не була прийнята до уваги претензія ТОВ "Южстрой", в якій відповідач просив ТОВ "Вагіра" усунути дефекти, виявлені при експлуатації їдальні в період гарантійного строку та норми чинного законодавства, якими регулюються правовідносини між сторонами в процесі виконання договору підряду.
Так, відповідно до ст. 883 ЦК України ( 435-15 ) підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, якщо не доведе, що ці порушення стялися не з його вини.
За таких обставин та враховуючи, що позивач не надав доказів, які б підтвердили відсутність його вини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в позові слід відмовити.
Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції не може бути визнаним таким, що зроблений з дотриманням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), а постанова - відповідаючою вимогам ст. 105 цього Кодексу.
Згідно частини 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII цього Кодексу. Одним з таких правил є закріплена частиною 1 ст. 43 ГПК України вимога щодо оцінки доказів господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до пунктів 7, 8 частини 2 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції.
Всупереч наведеним нормам процесуального права апеляційна інстанція в оскаржуваній постанові не дала будь-якої оцінки доказам у справі, на яких ґрунтується висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача оплатити позивачу виконані ним роботи, пославшись, лише на наявність дефектів, що не було предметом розгляду у даній справі.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що в позові слід відмовити, оскільки в роботі, яку виконав позивач, виявлені дефекти не можна визнати обґрунтованим співвідносно до предмету даного спору.
Чинним законодавством не передбачена можливість відмови замовника від виконання умов договору підряду щодо оплати виконаних робіт, у випадку їх неналежного або неповного виконання.
Місцевим господарським судом достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач в порушення вимог договору неналежним чином виконав свій обов'язок щодо оплати виконаних робіт та вірно зазначив, що неякісне виконання позивачем робіт не є предметом даного спору. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач не позбавлений права, у встановленому законом порядку, звернутися до суду з позовом з цього питання.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовано обставини у справі і вірно дана юридична оцінка, а Одеський апеляційний господарський суд необґрунтовано скасував вказане рішення суду.
За таких обставин справи, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Одеського апеляційного господарського суду скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2004 у справі N 11/302 скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області від 30.09.2004 у даній справі залишити без змін.