ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 10/285
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючий, Козир Т.П., Семчука В.В. розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Прім-Інвест" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р. у справі N 10/285 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи П.К.А. до приватного підприємства "Прім-Інвест" про стягнення 5 100 грн. за участю представників позивача - Печникова К.А., відповідача - Гусака О.М. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.09.2004 р. відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р. рішення господарського суду Миколаївської області від 28.09.2004 р. скасовано; позов задоволено; стягнуто з приватного підприємства "Прім-Інвест" на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи П.К.А. 5 100 грн. боргу.
У касаційній скарзі приватне підприємство "Прім-Інвест" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм чинного законодавства, та залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 28.09.2004 р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р. залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
У квітні 2003 р. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа П.К.А. звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Прім-Інвест" 5 100 грн. боргу за договором доручення N 04-03 від 02.02.2004 р.
Місцевий суд повно, всебічно дослідив доводи і докази сторін, належно їх оцінив та дійшов обґрунтованих юридичних висновків про відмову в задоволенні позову. При цьому суд, виходив з того, що всупереч ст. 32, 33 ГПК України ( 1798-12 ) позивачем не доведено суду факту виконання робіт по спірному договору саме ним, не надано звіт про виконані роботи та доказів оплати відповідачем коштів у якості згоди на виконання робіт як це передбачено п. 5.1 договору доручення N 04-03 від 02.02.2004 р.
Апеляційний суд, маючи в своєму розпорядженні ті ж докази, що і суд першої інстанції, оцінив їх на свій розсуд та дійшов помилкових висновків про скасування законного рішення і задоволення позову. Суд залишив поза увагою наведені в рішенні місцевого суду обставини, які ґрунтуються на укладеному сторонами договорі доручення і матеріалах страви, про те, що позивачем не доведено вчинення юридично значимих дій по виконанню умов договору. Зміст постанови апеляційної інстанції зводиться до аналізу побічних умов договору, які можуть бути чинними у разі виконання сторонами основних умов. Саме основні умови договору доручення щодо виконання обов'язків позивачем, його особистої участі у розгляді господарської справи, надання ним звіту про виконані роботи, оплата відповідачем коштів у якості згоди на виконання робіт позивачем, як зазначив місцевий суд, позивачем не дотримані. Наведене також не враховано апеляційним судом, що є порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ).
Відповідач у суді першої інстанції, відзиві на апеляційну скаргу позивача, доповненні до нього заперечував проти позову та стверджував про те, що позивач не виконував умов договору доручення. Ці доводи всупереч вимогам ст.ст. 4-2 , 4-3 ГПК України ( 1798-12 ) щодо рівності сторін перед законом і судом, здійснення судочинства на засадах змагальності, п. 7 ст. 105 ГПК України апеляційним судом не досліджені, відносно них в постанові суду відсутні доводи та мотивування.
Апеляційний суд фактично ухилився від встановлення заборгованості відповідача, про що свідчить висновок в мотивувальній частині постанови про те, що "суд не втручався у вартість робіт". Тобто, суд не встановив основного елементу даного спору, а саме суми коштів, на яку позивачем виконані роботи. Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Прім-Інвест" задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р. у справі N 10/285 скасувати.
3. Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.09.2004 р. у справі N 10/285 залишити в силі.
4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи П.К.А. на користь приватного підприємства "Прім-Інвест" 26,00 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Миколаївської області видати наказ.