Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначається цим Кодексом ( 435-15 ), іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) у разі порушення зобов'язань, що випливають Із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було вірно застосовано Статут залізниць України ( 457-98-п ) як спеціальний нормативний акт.
У зв'язку з тим, що відповідачем по справі наданий Статут ( 457-98-п ), відповідно до якого відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" є правонаступником дочірніх підприємств ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля" суд апеляційної інстанції обґрунтовано, відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), замінив відповідача його правонаступником.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Павлоградвугілля" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2004 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 р. у справі N 20/237 залишити без змін.