ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2005 Справа N 13/212-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - М. Остапенка
суддів: Є. Борденюк, В. Харченко
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства (ДП) Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"
на постанову від 15.12.2004 року Харківського апеляційного господарського суду
у справі N 13/212-04
за позовом ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Таланпром"
про стягнення 124 207,76 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача - Шурміль С.С. (дов. від 10.01.2005 року)
відповідача - Ткач І.В. (дов. від 10.12.2004 року)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 03.06.2000 між ДП МОУ "Укрвійськбуд" та ТОВ "Таланпром" укладений договір N 9 на поставку спецвзуття на суму 417 474,77 грн. На виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу взуття на суму 417 479,77 грн.
05.06.2000 між сторонами у справі укладений договір зберігання N 10, за яким спецвзуття на суму 417 474,77 грн. передане відповідачу на відповідальне зберігання, що підтверджується видатковою накладною N 147 від 15.01.2002.
14.01.2002 між позивачем та відповідачем укладений договір N 10 про той же предмет договору, що і договір N 10 від 05.06.2000.
Частина майна, переданого на зберігання відповідачу, за заявами позивача повернута зі зберігання.
Вартість не повернутого зі зберігання майна, у зв'язку з ухиленням відповідача від виконання договірних зобов'язань, становить 124 207,76 грн.
Рішенням госопдарського суду Сумської області від 25.10.2004 (суддя С. Миропольський) у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що договір зберігання від 05.06.2000, на який посилався позивач, у відповідача відсутній, майно позивачем на відповідальне зберігання не передавалося (про це свідчить те, що у відповідача відсутня складська накладна, яка передбачена договором зберігання та є його невід'ємною частиною).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2004 (колегія суддів: В. Афанасьєв, А. Бухан, І. Шепітько) рішення у справі залишене без зміни.
Постанова суду мотивована тим, що ні під час вирішення спору господарським судом, ні у ході розгляду апеляційної скарги позивач не надав належних та допустимих доказів, які б переконливо свідчили про наявність у боржника спірного боргу. Позивач не підтвердив факту передачі відповідачу на відповідальне зберігання вказаної у позові кількості взуття шляхом оформлення відповідних складських документів, виконання сторонами нібито укладеного договору зберігання, оплати позивачем послуг відповідача за зберігання його взуття.
Не підтверджені посилання позивача про те, що відповідач за його вказівками передав третім особам частини майна зі зберігання.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваних рішень норм матеріального права та порушення процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають до скасування, виходячи з такого.
Позов про стягнення вартості неповернутого зі схову майна, обґрунтовується укладеним між сторонами договором схову від 05.06.2000, укладення якого не заперечує відповідач, та видатковою накладною від 15.01.2002. Мотивування оскаржуваними рішеннями відмови у позові тим, що зазначені документи відсутні у відповідача є порушенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Відповідно до положень ст. 84 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у мотивувальній частині рішення вказуються обставини, встановлені судом, в тому числі і шляхом оцінки доказів (глава V Господарського процесуального кодексу України), доводи, за якими господарський суд відхиляє докази сторін. Посилання оскаржуваною постановою на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, не є доводом відхилення доказів позивача, поданих до суду (а. с. 20-35, 41-51).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказувати про відсутність факту передачі на схов майна за видатковою накладною, повернення зі схову майна за податковими накладними та заявами позивача лежить на відповідачеві.
А тому, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судові рішення у справі прийняті при неповно з'ясованих обставинах справи, які можуть вплинути на вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 25.10.2004, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2004 у справі N 13/212-04 скасувати.
Справу передати до господарського суду Сумської області на новий розгляд.