ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2005 Справа N 40/184
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі: Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Концерн "Енерго"
на постанову від 07.12.2004 р. Донецького апеляційного господарського суду
у справі N 40/184 господарського суду Донецької області
за позовом ТОВ "Концерн "Енерго"
до
1. Державного підприємства "Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі (Центр) Міністерства палива та енергетики";
2. ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
про стягнення 15 627 615,23 грн.
за участю представника сторони:
від відповідача (II) - Воздвиженський О.Л., довір.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Концерн "Енерго" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі (Центр) Міністерства палива та енергетики" та ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про стягнення 15 627 615,32 грн. за договором поставки.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.06.2004 р. (судді: Підченко Ю.О. - головуючий, Подколзіна Л.Д., Овсяннікова О.В.) позов задоволено, з ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на користь ТОВ "Концерн "Енерго" стягнено борг в сумі 15 627 615,23 грн.
У задоволені позову відносно Державного підприємства "Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі (Центр) Міністерства палива та енергетики" відмовлено. Також відмовлено в задоволенні клопотання ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" щодо призначення експертизи.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2004 р. (судді: Колядко Т.М. - головуючий, Діброва Г.І., Мірошниченко С.В.) задоволено апеляційну скаргу ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2004 р. скасовано, в позові ТОВ "Концерн "Енерго" відмовлено в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ТОВ "Концерн "Енерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2004 р., а рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2004 р. залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції ст.ст. 71, 76 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) та не застосуванням ним ст.ст. 202, 208, 156, 261, 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), які мали бути застосовані до спірних правовідносин.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між спільним українсько-кіпрсько-ліберійським підприємством ТОВ "Концерн "Енерго", правонаступником прав та обов'язків якого є позивач у справі - ТОВ "Концерн "Енерго", та другим відповідачем - ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" було укладено договір з додатковими угодами до нього, згідно якого позивач продає, а другий відповідач щомісячно придбає кокс доменний.
Пунктом п. 3.1 договору передбачено, що другий відповідач прийняв на себе зобов'язання сплатити позивачу вартість отриманого коксу протягом десяти банківських днів з моменту отримання рахунків-фактур.
На виконання умов договору позивачем через Державне підприємство "Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі (Центр) Міністерства палива та енергетики" відвантажено другому відповідачу кокс доменний в кількості 97693,01 т сухої ваги, який останній оплатив частково.
В результаті взаєморозрахунків між сторонами договору заборгованість другого відповідача перед позивачем становить 15 627 615,23 грн.
Проте, відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно з ст. 76 вказаного кодексу ( 1540-06 ) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, яке виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції на підставі висновку судово-технічної експертизи документів встановлено, що докази направлення рахунків-фактур другому відповідачу саме у вересні 2002 р. відсутні.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що рахунки, на які посилається позивач, датовані 1999 р. та відповідно до наданих позивачем актів звірки розрахунків між сторонами від 08.04.1999 р., 24.07.1999 р. та 05.06.1999 р. вказані рахунки-фактури враховувалися сторонами при здійсненні розрахунків у 1999 р.
Тому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач про порушення свого права дізнався під час здійснення звірки розрахунків 08.04.1999 р., 24.07.1999 р. та 05.06.1999 р.
Таким чином, апеляційним господарським судом правомірно встановлено, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки останній на підставі ст. 71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) сплинув у 2002 р., а позов заявлено позивачем у 2004 р.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не наведено будь-яких причин пропуску строку позовної давності.
Посилання заявника касаційної скарги на докази, які, на його думку, повністю спростовують висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказу направлення рахунків-фактур другому відповідачеві у вересні 2002 р., не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на встановлені межі перегляду справи в суді касаційної інстанції.
Відповідно до імперативних приписів ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція позбавлена права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Також, доводи касаційної скарги про те, що акти звірки взаємних розрахунків є неналежними доказами підтвердження початку перебігу строку позовної давності, є безпідставними, оскільки колегія суддів не вправі здійснювати переоцінку доказів, а також спростовувати обставини справи, встановлені господарським судом.
Крім того, посилання заявника касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції приписів ст. 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), яка передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, є необґрунтованими.
У зв'язку з тим, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, то до даних правовідносин підлягає застосуванню Цивільний кодекс УРСР ( 1540-06 ).
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 76 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Концерн "Енерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2004 р. у справі N 40/184 залишити без змін.