ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 11/419
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет"
на постанову від 03.02.2005 р. Донецького апеляційного господарського суду
у справі N 11/419
за позовом ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Вуглегірської ТЕС (надалі - Компанія)
до Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" в особі Часів-Ярського районного управління
(надалі - Підприємство) про стягнення 372 259,55 грн. зустрічний позов про стягнення 3 843 947,30 грн. за участю представників: від позивача - Вендичанський С.А., Смирнова С.В., Цирульник Ф.П., Рудий М.І., Юр Л.С.
від відповідача - Дробитько В.М., Богославський А.П.
в судовому засіданні 13.04.2005 р. оголошувалась перерва
ВСТАНОВИВ:
За наслідком уточнень позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) Компанією в господарському суді Донецької області були заявлені вимоги про стягнення з Підприємства 372259,55 грн., набутих відповідачем без достатньої правової підстави у зв'язку із переплатою позивачем за воду за договором N 7 від 15.01.2003 р.
Підприємство проти позовних вимог заперечувало та в порядку ст. 60 ГПК України ( 1798-12 ) пред'явило зустрічний позов про стягнення з Компанії 3843947,30 грн., що є різницею в недоплаті за воду, поставлену за договором N 7 від 15.01.2003 р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2004 р. (суддя Чернота Л.Ф.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2005 р. (судді: Скакун О.А., Гуреєв Ю.М., Колядко Т.М.), первісний позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача кошти отримані без достатньої правової підстави в сумі 372259,55 грн.; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Приймаючи рішення та постанову про задоволення первісного позову на підставі ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) суди виходили з доведеності обставин про те, що в період травень-липень 2004 р. Компанія переплатила за воду, поставлену Підприємством за договором N 7 від 15.01.2003 р.; рахунки на оплату технічної води за цей період оплачені Компанією, проте останні були виставлені Підприємством всупереч п.п. 4.5, 4.8 договору N 7 від 15.01.2003 р., а тому кошти в оспорюваній сумі, як різниця вартості оплаченої позивачем та фактично отриманої ним технічної води, набутті Підприємством без достатньої правової підстави. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суди виходили з його неправомірності та необґрунтованості.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в первісному позові, а також про задоволення зустрічного позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували зобов'язальні правовідносини сторін, що виникли та існують між сторонами на підставі укладеного договору N 7 від 15.01.2003 р.; дослідили положення договору та обставини встановлення приладу комерційного обліку технічної води, який пройшов державну метрологічну атестацію, на напірному колекторі у відповідному місці; встановили обставини проходження всієї поданої відповідачем в травні-липні 2004 р. води на виконання договору N 7 від 15.01.2003 р. через згаданий прилад обліку; встановили об'єм фактично отриманої Компанією технічної води, поданої Підприємством в травні-липні 2004 р., а також обставини оплати позивачем рахунків, виставлених Підприємством всупереч положень договору N 7 від 15.01.2003 р. за більший об'єм технічної води, ніж було ним подано; встановили різницю вартості оплаченої Компанією та фактично отриманої нею технічної води; дійшли обґрунтованих висновків про набуття Підприємством грошових коштів в оспорюваній сумі без достатніх правових підстав, що в силу ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ) зумовлює виникнення у відповідача обов'язку повернути ці кошти Компанії; врахувавши встановлені обставини справи, суди мотивовано відмовили в задоволенні зустрічного позову з підстав неправомірності та необґрунтованості заявлених в ньому вимог; при цьому, суди мотивовано відхили безпідставні заперечення відповідача.
Крім того, апеляційний господарський суд, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ), повторно розглядаючи справу, з достатньою повнотою з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої Підприємством апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилалась Підприємство в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства.
На підставі встановлених фактичних обставин судами з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2005 р. у справі N 11/419 залишити без змін.