Частиною першою статті 38 Закону N 1533 ( 1533-14 ) визначено відповідальність роботодавця за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків - у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків (недоїмки), штраф та пеню; штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону N 1533 ( 1533-14 ) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 N 2240-III ( 2240-14 ) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначено правонаступником Фонду соціального страхування України.
З 01.01.2001 набрав чинності й Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 N 2213-III ( 2213-14 ) (далі - Закон N 2213), яким встановлено розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а також на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 5 статті 6 Закону N 2213 ( 2213-14 ) з 01.01.2001 втратив чинність Закон N 402/97 ( 402/97-ВР ).
Пункт 16 частини першої статті 14 Закону N 1251 ( 1251-12 ), який передбачав збір на обов'язкове соціальне страхування, виключено на підставі підпункту 2 пункту 9 Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 16.01.2003 N 429-IV ( 429-15 ).
Таким чином, з 01.01.2001 законодавцем встановлено новий порядок сплати страхових внесків й, зокрема, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, які не входять до складу фіксованого сільськогосподарського податку.
Викладене не було враховано судом апеляційної інстанції, що призвело до неправильного застосування ним норм матеріального права.
Посилання ПСГП ім. Шевченка у відзиві на касаційну скаргу на підпункт 4.4.1 (конфлікт інтересів) пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) не може бути підставою для залишення в силі постанови апеляційного суду, оскільки в даному випадку причиною прийняття ним помилкового рішення зі справи є не конфлікт інтересів у розумінні наведеної відповідачем норми, а неповний аналіз чинного законодавства.
В свою чергу, рішення суду першої інстанції відповідає встановленим ним обставинам справи та прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене постанова апеляційного господарського суду має бути скасована внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2004 зі справи N 30/107-04 скасувати.
3. Рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2004 зі справи N 30/107-04 залишити в силі.