ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 6/547
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого, Стратієнко Л.В., Чабан В.В.
за участю повноважних представників:
позивача - Бабошкіна М.М.,
відповідачів - Мележик О.О.,
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу ТОВ виробничо-комерційна фірма "ПромАгроКомплекс"
на постанову 6 грудня 2004 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі за позовом ТОВ виробничо-комерційна фірма "ПромАгроКомплекс"
до ВАТ державна холдингова компанія "Павлоградвугілля"
третя особа ТОВ "Енергія"
про стягнення 285765,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2003 року ТОВ ВКФ "ПромАгроКомплекс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДВАТ ЦЗФ "Павлоградська" про зобов'язання відповідача відвантажити 1293 тонн концентрату загальною вартістю 285765,40 грн. посилаючись на те, що останній не виконав своїх зобов'язань згідно договору N 241 від 20.07.1999 р.
Ухвалою господарського суду від 22.04.2004 року виключено ДВАТ ЦЗФ "Павлоградська" як відповідача та залучено в якості відповідача по справі ВАТ ДХК "Павлоградвугілля".
Ухвалою місцевого суду від 08.06.2004 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог ТОВ "Енергія".
Клопотанням від 24.06.2004 р. позивач просив суд поновити строк позовної давності своїх вимог по справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 1 липня 2004 року (суддя Коваленко О.О.) поновлено трирічний строк позовної давності та зобов'язано відповідача відвантажити на адресу позивача 1293 тонн концентрату збагаченого вугілля загальною вартістю 285765,40 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2004 року рішення господарського суду скасовано та у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ПромАгроКомплекс" та державним відкритим акціонерним товариством "Центральна збагачувальна фабрика "Павлоградська" - відкритим акціонерним товариством державної холдингової компанії "Павлоградвугілля" укладено договір N 241 від 20.07.99 р. на збагачення І переробку давальницької сировини.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору позивач зобов'язався поставити на збагачування та переробку сировину - рядове вугілля. Відповідач у свою чергу зобов'язався приймати та переробляти давальницьку сировину.
На виконання умов договору позивачем здійснено поставку 7614,00 тонн рядового вугілля, з якого було виготовлено відповідачем 3803,00 тонн збагаченого вугілля.
Згідно з п. 5.3 договору відповідач повинен здійснити відвантаження концентрату на протязі 5-ти діб з моменту отримання давальницького вугілля.
З матеріалів справи, у тому числі з розрахунку суми позову, підписаного керівником та головним бухгалтером позивача, також видно, що останнє відвантаження рядового вугілля відбулося у серпні 2000 року. Тобто з урахуванням часу надходження сировини до відповідача він повинен був поставити останню партію концентрату у строк до 10.09.2000 р.
Фактично відповідачем поставлено позивачу 1920 тонн концентрату, недопоставлено 1293 тонн. Кількість недопоставленого концентрату відповідач у судовому засіданні не заперечував.
За таких обставин суд вважає, що господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція прийшов до правильного висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача допоставити 1293 тонн концентрату обґрунтовано.
Правильними є також висновки господарських судів в тому, що належним відповідачем у справі є саме ВАТ ДХК "Павлоградвугілля".
Заперечення відповідача в тій частині, що 15.02.2002 р. цілісний майновий комплекс ДВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Павлоградська" - ДП ДХК "Павловградвугілля" було передано у строкове платне володіння та користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія" згідно договору N ЦМК 1/2 від 15.02.2002 р. і останнє стало правонаступником прав і обов'язків ДВАТ "ЦЗФ "Павлоградська", які виникли або мали місце на момент укладання договору та дату підписання акту приймання-передачі орендованого майна, у зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити у позові у повному об'ємі господарські суди правильно визнали необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами.
Обгрунтованими є також висновки господарських судів в тому що позивачем по справі пропущено строк позовної давності.
Відповідно до ст. 74 ЦК УРСР ( 1540-06 ) вимоги про захист порушеного права приймаються судом до розгляду незалежно від закінчення строку позовної давності.
Статтею 80 зазначеного кодексу ( 1540-06 ) передбачено, що за наявності поважних причин пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Висновок щодо поважності причин пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску строку та їх оцінки, а тому це питання підлягає вирішенню судом першої інстанції.
Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі господарський суд прийшов до обгрунтвоаного висновку, що позивачем трирічний строк позовної давності було пропущено з поважних причин. Тому вказаний строк рішенням господарського суду було поновлено та задоволено позовні вимоги позивача.
Всупереч зазначеного та в порушення вимог п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) апеляційна інстанція визнала, що позивачем строк позовної давності для захисту порушеного право пропущено без поважних причин та скасувала рішення господарського суду і відмовила позивачу в позові, що визнати законним і обгрунтованим не можна.
При цьому, апеляційна інстанція в постанові не привела обгрунтованих доводів, за якими не погодилась з висновками суду першої інстанції щодо визнання останнім пропущення строку позовної давності з поважних причин.
За таких обставин суд вважає, що постанова апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права не може залишатись без змін і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду необхідно залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2004 року скасувати, задовольнити касаційну скаргу.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 1 липня 2004 року залишити без змін.