ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2005 Справа N 43/358
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "К..." на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2004 р. у справі N 43/358 господарського суду Донецької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "О..." до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "К..." про стягнення 473163,15 грн., ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "О..." звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "К..." 473163,15 грн. заборгованості за виконані роботи за умовами контракту субпідряду N 3-М-05 від 17.10.2003 р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати коштів за виконані роботи, хоча строк виконання зобов'язання настав. Частково зобов'язання відповідача припинилось внаслідок проведення заліку. Заборгованість відповідача, як стверджує позивач у заяві, станом на 12.08.2004 р. становить 473163,15 грн. (а.с. 2-4). До прийняття рішення по суті заявлених вимог позивач звернувся до суду з заявою, відповідно до якої зменшив розмір вимог та просить стягнути з відповідача 387686,77 грн. заборгованості за виконані роботи. У поданій заяві позивач посилається на часткову оплату ТОВ "К..." виконаних робіт, а саме внесення коштів у розмірі 85476,38 грн. (а.с. 70).
Відповідач у справі - ТОВ "К..." у відзиві на Позов заявлені вимоги відхилило, посилаючись на те, що:
- до суми позову включена вартість робіт, виконаних у березні 2004 р., які відповідно до внесених до контракту змін додатковою угодою N 1 від 17.12.2003 р. не підлягали виконанню;
- роботи щодо будівництва дороги виконані неякісно і недоліки, встановлені комісією з контролю за якістю виконання земляних робіт, позивачем не усунуті;
- виконання робіт у березні 2004 р. не передбачено календарним планом;
- позивачем не надано на вимогу документів, підтверджуючих виконання таких робіт;
- ТОВ "О..." при визначенні суми позову не враховано здійснення часткової оплати у липні 2004 р., а також відпущення дизпалива та запасних частин протягом травня - липня 2004 р. в рахунок заборгованості за виконані роботи (а.с. 72-76).
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2004 р. у позові відмовлено (а.с. 110-111).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що:
- контракт N 3-М-05 від 17.10.2003 р., за яким невиконання зобов'язань відповідачем є предметом спору у справі, неукладений сторонами, у зв'язку з неузгодженням ними складу, обсягу та вартості кожного виду робіт за договором шляхом складання кошторису;
- неукладена угода не породжує у її сторін прав та обов'язків, визначених нею, у т.ч. обов'язку відповідача оплатити виконані роботи.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2004 р. рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2004 р. скасовано, а позов задоволено. Відповідно до постанови суду апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто 473163,15 грн. (а.с. 152-153).
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вважав контракт N 3-М-05 від 17.10.2003 р. неукладеним, оскільки:
сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, у т.ч. способу визначення ціни - відповідно до ДБН Д.1.-1-2000 та Правил формування договірної ціни, які затверджені наказом Держбуду 27.08.2000 р. N 174 ( v0174241-00 );
відповідач прийняв виконані за договором роботи та частково оплатив їх, що свідчить про досягнення сторонами угоди щодо обсягу робіт та їх ціни.
Враховуючи наявність заборгованості за виконані роботи відповідно до умов контракту, позовні вимоги визнані апеляційною інстанцією обґрунтованими.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2004 р., ТОВ "К..." звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2004 р.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "К..." посилається на те, що судом апеляційної інстанції:
порушено статті 83, 84 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки прийнято рішення за вимогами, які позивачем не заявлені (враховуючи зменшення розміру позовних вимог);
неправильно застосовані до взаємовідносин сторін норми ЦК України ( 435-15 );
порушені статтями 843, 844 ЦК України ( 435-15 );
помилково не застосована ст. 877 ЦК України ( 435-15 ), яка підлягала застосуванню до взаємовідносин сторін;
неповно з'ясовані обставини справи, що підлягали встановленню.
Позивач у справі - ТОВ "О..." у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2004 р. залишити без змін.
До розгляду поданої касаційної скарги ТОВ "О..." заявлено клопотання про витребування у відповідача документів, що, на думку позивача, мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.
Подане клопотання відхилено колегією суддів з огляду на таке.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За вирішенням спору у цій справі судами встановлено, що сторонами - ТОВ "К..." та ТОВ "О..." підписано контракт субпідряду N 3-М-05 від 17.10.2003 р.
На момент підписання контракту діяли норми ЦК УРСР ( 1540-06 ), які вірно застосовані судом першої інстанції для визначення правової природи спірного договору, встановлення всіх його істотних умов та порядку укладення.
Предметом укладеного контракту є оплатне виконання позивачем робіт щодо реконструкції автомобільної дороги за дорученням відповідача.
Цей контракт віднесений судами за своєю правовою природою до договору підряду.
Відповідно до ст. 332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (в редакції, чинній на момент підписання контракту), за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений контракт є неукладеним.
За змістом ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань. В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках досягнуто згоди з усіх істотних умов. При цьому істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів певного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
На підставі ст. 334 ЦК УРСР ( 1540-06 ) на виконання робіт, передбачених договором, складається кошторис.
Неподання позивачем на вимогу суду першої інстанції кошторису стали підставою для висновку суду про те, що підписаний контракт не є підставою для виникнення у його сторін визначених ним прав та обов'язків.
Разом з тим, такого висновку суд першої інстанції дійшов без з'ясування всіх обставин справи, що підлягали встановленню.
З огляду на пояснення відповідача, замовником виконання робіт з будівництва автобазу... Державне територіально-галузеве об'єднання "П...", генпідрядником - дочірнє підприємство ВАТ "Державна акціонерна компанія "А...", підрядником - ... міжгосподарське колективне шляхобудівне підприємство. Відповідач є субпідрядником, а позивач у цій справі залучений відповідачем до виконання певного виду робіт, замовлених ДТГО "П...", на підставі контракту N 3-М-05 від 17.10.2003 р. (а.с. 73).
Отже, проектно-кошторисна документація мала складатись при укладенні договору генерального підряду і передаватись замовником генпідряднику.
Так, за змістом ст. 353 ЦК УРСР ( 1540-06 ), за договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Як вказував позивач, проектно-кошторисна документація, яку складало ДП "У...", у нього відсутня (а.с. 98).
Разом з тим, зазначеним поясненням суд першої інстанції не надав уваги та витребував відповідні документи у позивача, а не у сторін договору генерального підряду.
У апеляційній скарзі позивач також вказував на складання на підставі такої документації довідок про вартість робіт, поряд з цим, посилався та відсутність у нього такої документації та необхідність її витребування (а.с. 116).
Приймаючи нове рішення по суті заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що роботи за контрактом виконані позивачем і прийняті відповідачем, про що свідчать акти приймання робіт, довідки про вартість робіт, підписані сторонами.
Разом з тим, заперечуючи проти заявлених вимог, ТОВ "К...", поряд з іншим, посилалося на неякісне виконання робіт. При цьому до матеріалів справи долучені відповідні листи відповідача щодо усунення недоліків виконаних робіт у березні 2004 р. (а.с. 80-82) з доказом відправки останнього листа позивачу (а.с. 83).
Вказані відповідачем обставини судами не досліджені. Однак відповідно до ст. 322 ГК України ( 436-15 ) та ст. 881 ЦК України ( 435-15 ) (норми яких підлягають застосуванню, оскільки порушення умов договору щодо якості робіт мало місце у 2004 р.), підрядник зобов'язаний усунути недоліки, допущені при виконанні робіт. Отже, встановлення чи належне виконання роботи за контрактом є предметом дослідження у цій справі.
За умовами контракту (п. 8.1) роботи мали виконуватись відповідно до вимог документації, будівельних норм і правил.
Враховуючи, що для з'ясування питання відповідності (невідповідності) виконаних робіт проекту і вимогам будівельних норм та правил (БНІП) необхідні спеціальні знання, суди мали можливість призначити судову будівельно-технічну експертизу відповідно до ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ), висновок якої оцінити у сукупності з іншими, зібраними у справі доказами.
У разі призначення такої експертизи, суд мав можливість також поставити на її вирішення питання щодо вартості виконаних робіт (п. 3.2 контракту передбачає, що ціна робіт формується на підставі ДБН Д.1.-1-2000 та Правил визначення вартості будівництва, які затверджені наказом Держбуду від 27.08.2000 р. N 174 ( v0174241-00 ) /у контракті помилково невірно зазначену назву Правил та дату наказу/ і може змінюватись у випадках, передбачених підп. 3.2 ДБН).
Дослідження питання виконання позивачем своїх обов'язків за контрактом є необхідним для правильного вирішення цього спору, оскільки неналежне виконання робіт (зокрема, неякісне) дає відповідачу право зупинити виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт або відмовитись від його виконання частково або у повному обсязі, що передбачено ст. 538 ЦК України ( 435-15 ).
Крім того, приймаючи нове рішення по суті заявлених вимог щодо задоволення позову, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивачем розмір вимог зменшено до 387686,77 грн. (а.с. 70). Рішення ним прийнято щодо позовних вимог, загальний розмір яких складає 473163,15 грн., що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) та ст. 2 ГПК України, яка не визначає ініціатором порушення судового процесу господарський суд. При цьому судом не досліджені і не оцінені у сукупності з іншими доказами наявні у справі документи і матеріали щодо часткового виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем та можливого їх часткового припинення проведенням заліку (а.с. 68, 84, 85 та інших).
Приймаючи рішення щодо задоволення позову, суд апеляційної інстанції також не з'ясував чи настав і коли саме строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт відповідачем.
Оскільки умови контракту не визначають строків виконання такого зобов'язання, суду необхідно було з'ясувати коли саме позивач звернувся до відповідача з вимогою (наприклад, виставив рахунки).
Неповно дослідивши обставини справи, що підлягали встановленню, суди допустили порушення норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ), судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а згідно ст. 38 ГПК України, у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. При цьому докази оцінюються судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ).
Враховуючи викладене, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "К..." задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2004 р. та рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2004 р. у справі N 43/358 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.