ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2005 Справа N 20-10/346
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Дерепи В.І., суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В. (доповідач), у відкритому судовому засіданні за участю представників: ТОВ "Сендмаркет" - Веремчук М.А., Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" - Зволікевич Н.І., розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Сендмаркет" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р. у справі N 20-10/346 господарського суду м. Севастополя за позовом ТОВ "Сендмаркет" до Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про стягнення 164815 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя (суддя Бакумова Л.Є.) від 20.09.2004 р. в позові відмовлено.
Севастопольський апеляційний господарський суд (судді Сотула В.В., Горошко Н.П., Плут В.М.) переглянув рішення в апеляційному порядку і постановою від 30.11.2004 р. залишив без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сендмаркет", не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
За твердженням скаржника, судом першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що і призвело до прийняття помилкових рішення та постанови.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сендмаркет" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про стягнення 164815 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує, що в рамках договору N 905/47 від 01.05.99 р., укладеного між сторонами і на підставі якого він орендував у відповідача нежитлові приміщення, ним були зроблені покращання орендованого майна, вартість яких він і просить суд стягнути у примусовому порядку.
Приймаючи рішення у справі, місцевий та апеляційний господарські суди, дослідивши подані у справі докази, заслухавши представника відповідача, дійшли висновку, що позивачем належним чином не підтверджено та не доведено в судовому засіданні факту здійснення покращень орендованого майна та їх вартості, тому, з посиланням на ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ), згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги визнані не доведеними.
Вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, тому колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2004 р. у справі N 20-10/346 господарського суду м. Севастополя залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Сендмаркет" - без задоволення.