У випадку невиконання ст. 19 вказаного Закону ( 875-12 ), відповідно до Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. N 1767 ( 1767-2001-п ), підприємство зобов'язано сплачувати штрафні санкції до відділень Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Аналіз зазначених положень Закону ( 875-12 ) про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1434 ( 1434-2002-п ) від 26 вересня 2002 року), згідно з яким, завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем надані докази вжиття залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів, а саме: лист N 19 від 18.02.2003 р. до Шелудьківської сільської ради, в якому відповідач просив направити на підприємство інвалідів для працевлаштування, відповідь Шелудьківської сільської ради N 02-14/108 від 09.09.2004 р. стосовно того, що інваліди протягом 2003 р. з питання працевлаштування на підприємствах та установах району не звертались.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач звертався до кожного з 5 інвалідів, згідно з наданим Шелудьківською сільською радою списку інвалідів, що проживають в місці знаходження відповідача, і що вказані інваліди відмовились від запропонованої роботи.
Таким чином, відповідач не міг виконати свій обов'язок по створенню робочих місць, оскільки інваліди не направлялись для працевлаштування до відповідача та безпосередньо з заявами про працевлаштування не звертались.
За таких обставин, колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2004 р. у справі N 42/325-04 залишити без змін.