ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2005 Справа N 31/293
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І.А. - головуючого у засіданні (доповідач), Панченко Н.П., Плахотнюк С.О., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київський Супутник" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2004 у справі N 31/293 господарського суду м. Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київський Супутник" до Приватного підприємства "Яна" про стягнення 48066, 00 грн. (касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін від позивача - Ковальчук О.Д.; від відповідача - Брін С.О., Черкас В.Є.), ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.07.2004 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський Супутник" задоволено: стягнуто з Приватного підприємства "Яна" 17638,00 грн. заборгованості по завдатку, 15570,68 грн. збитків, спричинених порушенням зобов'язання, 8100,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, 481,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2004 року рішення господарського суду м. Києва від 26.07.2004 року по справі N 31/293 скасовано, у позові відмовлено.
ТОВ "Київський Супутник" із зазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду не погоджується та вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови були порушені норми матеріального та процесуального права.
Скаржник в касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2004 року та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 26.07.2004 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті Київським апеляційним господарським судом постанови від 01.09.2004 року, судова колегія Вищого господарського суду України встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи N 31/293, між ТОВ "Київський Супутник" та ПП "Яна" 11 лютого 2003 року було укладено договір N 091, за умовами якого відповідач, як замовник, взяв на себе зобов'язання замовити та оплатити місця на рейсах, визначених додатками до даного договору, а позивач, як виконавець, взяв на себе зобов'язання надати замовлені місця на зазначених рейсах, відповідно до розкладу, доданого до договору.
Додатком А до договору сторони узгодили гарантії виконання зобов'язань: згідно додатка А відповідач зобов'язувався сплатити 10 відсотків від вартості останнього рейсу згідно додатка N 3 не пізніше 5 днів після укладення договору N 091 та 90 відсотків від вартості останнього рейсу не пізніше 14 днів до здійснення першого рейсу згідно додатка N 2.
Відповідачем на виконання умов договору було перераховано 11 березня 2004 року на розрахунковий рахунок позивача 10 відсотків гарантійного внеску у розмірі 368 доларів США, що дорівнює 1961,40 грн. Останні 90 відсотків гарантійного внеску у розмірі 3312 доларів США повинні були бути сплачені відповідачем до 16.04.2004 року.
Нормами статті 195 ЦК УРСР ( 1540-06 ), що діяв на момент укладення договору, визначено поняття такого виду гарантії, як завдаток. Відповідно до вказаної статті ЦК УРСР, завдатком є грошова сума, що видається однією із сторін за договором у рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Угода стосовно завдатку повинна бути укладена у письмовій формі. Істотне значення має чіткість складеного документа про завдаток - повинна бути вказана конкретна сума завдатку.
Київським апеляційним господарським судом в процесі розгляду справи N 31/293 встановлено, що платіж відповідача у розмірі 1961,40 грн. є авансом, оскільки умовами договору та додатка А не визначено гарантію виконання зобов'язання як завдаток та не встановлено конкретної суми завдатку. В свою чергу, позивачем в засіданні суду також не доведено те, що платіж у сумі 1961,40 грн. є завдатком.
Згідно додатка N 2 до договору відповідачем було замовлено 25 місць на рейс NN VV 233/234 Київ - Мальта - Київ із датою вильоту 30.04.2004 року.
26.04.2004 року відповідач листом за N 135 повідомив позивача про відмову від блоку місць за маршрутом Київ - Мальта - Київ з 30.04.2004 року.
Однак, 28.04.2004 року позивачем платіжним дорученням N 2633515 було проплачено ЗАТ авіакомпанія "Аеросвіт" 25 місць на рейс NN VV 233/234 з датою вильоту 30 квітня 2004 року на загальну суму 7500 доларів США, що дорівнювало в національній валюті 39966,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у подальшому реалізував три місця з блоку місць відповідача. Таким чином, двадцять два місця із блоку, замовленого, але у подальшому відміненого замовлення відповідача були самостійно оплачені позивачем з метою належного виконання своїх обов'язків за договором N 26-097 від 13.03.2003 року, що був укладений між позивачем та ЗАТ авіакомпанія "Аеросвіт".
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ), що набрав чинність з 01.01.2004 року, передбачено, що правила цього Кодексу про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні правопорушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.
Перерахування 28 квітня 2004 року ТОВ "Київський Супутник" 39966,00 грн. на розрахунковий рахунок ЗАТ авіакомпанії "Аеросвіт" позивач вважає збитками, завданими відповідачем внаслідок невиконання своїх зобов'язань за договором N 091.
Відповідно до норм статті 22 пункту 2 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно із ст. 225 Господарського кодексу України ( 436-15 ), до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Враховуючи норми вищевказаних статей ЦК України ( 435-15 ) та ГК України ( 436-15 ), відшкодуванню підлягають суми фактично сплаченого кредитором штрафу, а не ті, які кредитор має сплатити відповідно до чинного законодавства або укладеного договору з третьою особою.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи до уваги встановлені апеляційною інстанцією фактичні обставини даної справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2004 року, а саме з тим, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський Супутник" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2004 року у справі N 31/293 без змін.