ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2007 Справа N 17/256
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.05.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя - Муравйов О.В.
судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року
по справі N 17/256 Господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком"
про стягнення 81867 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Шишко Ю.А. - дов. N 01/12 від 01.03.2007 року
від відповідача: Палєха А.Ю. - дов. від 05.03.2007 року
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2007 року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 06.03.2007 року.
Також, цією ухвалою касаційної інстанції зупинено виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року по справі N 17/256 до закінчення перегляду справи N 17/256 в касаційному порядку.
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 06.03.2007 року відводів складу суду не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), в судовому засіданні 06.03.2007 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" про стягнення заборгованості в сумі 81 867,00 грн. за виконані підрядні роботи.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.10.2006 року (суддя Татенко В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року (головуючий суддя Мирошниченко С.В., судді Колядко Т.М., Акулова Н.В.), позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж" заборгованість в сумі 35398,00 грн., витрати по сплаченому держмиту в сумі 353,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 51,02 грн.
Також, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" на користь Державного бюджету України штраф в сумі 1000,00 грн. за невиконання без поважних причин вимог апеляційного господарського суду.
Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 25.10.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж" в позові повністю.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж" повністю заперечує підстави скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" залишити без задоволення а вказані рішення та постанову - без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 13.11.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" були підписані договори: N 7 від 13.11.2005 року "на виконання робіт по будівництву "Заводу по виробництву гіпсокартону" та N 8 від 14.04.2006 року "на виконання робіт по будівництву "Заводу по виробництву гіпсокартону".
Згідно п. 1.1 договору N 7 від 13.11.2005 року, позивач прийняв на себе зобов'язання виконати власними силами роботи з облаштування монолітних залізобетонних конструкцій резервуара для води. Згідно п. 4.1.3 вищевказаного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату позивачу виконаних робіт. Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що здача-прийняття виконаних робот здійснюється за формою КБ-2В та за довідкою форми КБ-3 ( v0237202-02 ). Згідно п. 5.3. договору сторони передбачили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються у 10-ти денний термін після підписання форми КБ-2В.
Згідно п. 1.1 договору N 8 від 14.04.2006 року, позивач прийняв на себе зобов'язання виконати власними силами роботи з облаштування вертикальної оклеєчної гідроізоляції резервуара для води. Згідно п. 4.1.2 вищевказаного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату позивачу виконаних робот. Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що здача-прийняття виконаних робот здійснюється за формою КБ-2В та за довідкою форми КБ-3 ( v0237202-02 ). Згідно п. 5.3. договору сторони передбачили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються у 10-ти денний термін після підписання форми КБ-2В.
Як вірно встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання умов п. 5.4. договору N 7 від 13.11.2005 року відповідач перерахував на рахунок позивача часткову передплату в сумі 35000,00 грн., а 31.03.2006 року сторонами був підписаний акт N 1 форми КБ-2В та - довідка форми КБ-3 ( v0237202-02 ), за якими, що визнається касаційною інстанцією, сторони підтвердили виконання позивачем у березні 2006 року робіт за вищевказаним договором в сумі 126965,00 грн.
На оплату цієї суми позивач пред'явив відповідачу рахунок N 7 від 31.03.2006 року, який відповідач оплатив частково, перерахувавши лише 64000,00 грн.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами в тому, що сума заборгованості відповідача за виконані роботи по договору N 7 склала 27965,00 грн.
Також, 28.04.2006 року позивач пред'явив відповідачу для підписання з його боку акт N 2 форми КБ-2В та - довідку форми КБ-3 ( v0237202-02 ), за виконані ним у квітні 2006 року роботи за договором N 7 в сумі 46469,00 грн. З виконанням позивачем робот, що встановлено Господарським судом Донецької області та підтверджено в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідач не погодився та акт - не підписав. Інших доказів виконання робот на зазначену суму, що визнається касаційною інстанцією, позивач, в порушення статей 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) ані місцевому господарському суду, ані апеляційній інстанції не надав.
Окрім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.04.2006 року сторонами був підписаний акт N 3 форми КБ-2В та - довідка форми КБ-3 ( v0237202-02 ), за якими сторони підтвердили виконання позивачем у квітні 2006 року робіт за договором N 8 в сумі 7433,00 грн. В порушення умов п. 5.3. вищевказаного договору, відповідач роботи за актом N 3, з чим погоджується касаційна інстанція, позивачу не оплатив.
Отже, сума заборгованості відповідача за виконані роботи по договору N 8, що визнається колегією суддів Вищого господарського суду України, склала 7433,00 грн.
Зі змісту ч. 1 та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ), зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Господарський суд Донецької області та Донецький апеляційний господарський суд прийняли вірні судові рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж" в сумі 35398,00 грн.
Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно статті 115 ГПК України ( 1798-12 ) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Зі змісту пункту 5 частини 1 статті 83 ГПК України ( 1798-12 ), господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з Донецьким апеляційним господарським судом в тому, що бездія відповідача свідчить про небажання приймати участь у розгляді справи, про навмисне ухилення від виконання вимог апеляційного господарського суду, викладених в ухвалі від 29.11.2006 р.
А тому, факт застосування апеляційною інстанцією до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" штрафу за ухилення від виконання ним дій, покладених на нього господарським судом, визнається колегією суддів Вищого господарського суду України цілком обґрунтованим та правомірним.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування рішення Господарського суду Донецької області від 25.10.2006 року та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року по справі N 17/256 в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" задоволенню не підлягає.
Інші доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" в касаційній скарзі, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи.
Отже, оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
Згідно із ст. 121-1 ГПК України ( 1798-12 ) після закінчення касаційного провадження виконання судового рішення може бути поновлено.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "БудУком" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року по справі N 17/256 залишити без змін.
Поновити виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року по справі N 17/256.
Головуючий суддя О.В.Муравйов
Судді А.Г.Полянський Г.М.Фролова