ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2007 Справа N 2/235
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.07.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Мачульського Г.М.
суддів: Волковицької Н.О., Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олбі-Рос"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 28.03.2007 р.
у справі N 2/235
господарського суду Чернівецької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олбі-Рос"
до Приватного підприємця М.М.О.
про стягнення 6 499,07 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2007 р. (суддя Скрипничук І.В.) позов задоволено частково, постановлено стягнути з Приватного підприємця М.М.О. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олбі-Рос" 4869,52 грн. боргу, 76,42 грн. держмита, 88,41 грн. інформаційних послуг. В решті позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних постановлено залишено без розгляду.
Оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Мурської Х.В., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) вказане рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2007 р. скасовано, провадження у справі припинено.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 р., а рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2007 р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), а також неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі усної домовленості позивача та фізичної особи М.М.О. останній отримав у позивача вантаж шляхом сомовивозу, що, як встановлено судами, підтверджується товарно-транспортними накладними N 134394 від 01.11.2003 р., N 9510 від 22.11.2003 р., N 9506 від 22.11.2003 р., N 9512 від 22.11.2003 р., N 11261 від 29.11.2003 р., N 14896 від 13.12.2003 р. на загальну суму 4 869,52 грн. Позивач надіслав М.М.О. як фізичній особі першу вимогу щодо оплати отриманого ним товару, яку оформив претензією N 67 від 16.10.2006 р. з вимогою перерахування заборгованої суми протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензійного листа.
Відмова фізичної особи М.М.О. від перерахування на рахунок позивача суми заборгованості у добровільному порядку стало підставою для звернення з позовом до господарського суду, в якому позивач просив стягнути 6 186,80 грн. заборгованості за поставлену продукцію з відповідача.
Місцевий господарський суд з врахуванням викладених обставин дійшов до висновків про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості в сумі 4 869,14 грн.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та припиняючи провадження у справі з посиланням на приписи ст. 80 ч. 1 п. 1 ГПК України ( 1798-12 ) суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент оформлення товарно-транспортних накладних на відпуск товару фізичній особі М.М.О., останній не був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, діяв як фізична особа, вимоги щодо здійснення оплати вантажу, також пред'являлись до останнього як до фізичної особи, а відтак, як зазначено судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові, спірні правовідносини не носять господарського характеру.
Проте, перевіривши юридичну оцінку обставин справи суд касаційної інстанції відзначає що позов у даній справі пред'явлено не до фізичної особи, а до суб'єкта підприємницької діяльності, а відтак з висновками суду апеляційної інстанції щодо припинення провадження у справі з підстав, визначених ст. 80 ч. 1 п. 1 ГПК України ( 1798-12 ) погодитись не можна.
Так, статтею 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) якщо, зокрема вирішення спору відповідно до законів України та угод віднесено до компетенції інших органів або судів іншої юрисдикції.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підставою звернення з позовом до суду є, на думку позивача, наявність саме у відповідача заборгованості, що виникла за відпущений товар. Тобто, між сторонами виник спір пов'язаний із стягненням заборгованості, котрий відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підлягає розгляду у господарських судах.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд виносить ухвалу у разі, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо). Натомість суд апеляційної інстанції, припиняючи провадження у даній справі, розглянув обставини, на яких ґрунтувалися вимоги позивача, оцінив їх та зробив у мотивувальній частині оскарженої постанови висновки щодо прав і обов'язків сторін у даній справі.
Таким чином дійшовши до висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості саме з відповідача, і встановивши, що такий позов має бути пред'явлений до фізичної особи М.М.О., суд апеляційної інстанції мав відмовити в позові до Приватного підприємця М.М.О., а не припиняти провадження у справі.
Припинивши провадження у справі суд ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду якого відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково.
Між тим суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у справі зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 17.08.2004 р., а зобов'язання у спірних правовідносинах виникли у листопаді та грудні 2003 р. тобто стосуються фізичної особи М.М.О., вимога щодо здійснення оплати вантажу, отриманого згідно товарно-транспортних накладних також пред'являлась до останнього як до фізичної особи, і вказані обставини не заперечуються позивачем.
Судом апеляційної інстанції спростовано висновки місцевого господарського суду щодо того, що спірні зобов'язання існують між сторонами у даній справі.
Таким чином вказані зобов'язання виникли між позивачем і фізичною особою М.М.О., а відтак, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності не набув обов'язків за спірними правовідносинами, він не може відповідати за цим позовом, тому в позові належить відмовити.
Враховуючи на те, що по справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, обставини справи встановлені повно і правильно, але допущена помилка у застосуванні норм процесуального права, - судові рішення в даній справі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 2, 111-10 ч. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олбі-Рос" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2007 р. та рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2007 р. у справі N 2/235 Господарського суду Чернівецької скасувати, прийняти нове рішення.
В позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Олбі-Рос" до Приватного підприємця М.М.О. про стягнення 6 499,07 грн. відмовити.
Головуючий суддя Г.М.Мачульський
Судді Н.О.Волковицька В.І.Шаргало