Так, статтею 46 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми.
Як вбачається з матеріалів справи, Ужгородським міським відділом ДВС, прийнято постанову від 21.05.2001 р. про відкриття виконавчого провадження за заявою ВАТ ЕК "Заарпаттяобленерго" про примусове виконання наказу N 10/177 від 07.05.01 р.
Постановою від 21.05.2001 р. Ужгородського міського відділу ДВС з метою забезпечення виконання наказу накладено арешт на майно боржника та грошові кошти.
Для примусового виконання списання коштів з рахунків боржника в АКБ "Правексбанк" Ужгородським міським відділом ДВС були направлені відповідні платіжні вимоги згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління Нацбанку України від 29.03.2001 р. N 135 ( z0368-01 ).
Боржником перераховані грошові кошти стягувачу зі значним порушенням строку встановленого для добровільного виконання рішення, що не заперечує сам боржник, тому відділом ДВС правомірно стягнуто виконавчий у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми.
Доводи скаржника викладені в касаційній скарзі ґрунтуються на невірному тлумаченні положень Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Пунктом 7 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) визначено, що у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що ДВС у м. Ужгороді правомірно прийнято постанову від 30.01.06 про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову від 18.04.06 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.
Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду про відмову у скасуванні вищезазначених постанов ДВС у м. Ужгороді відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Житлово-побутова фірма "Поліграфіст" залишити без задоволення.
Постанову від 03.10.2006 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі N 10/177 Господарського суду Закарпатської області залишити без змін.
Головуючий суддя І.Ходаківська
Судді Т.Данилова Г.Савенко