ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2007 Справа N 17/157
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.05.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т.Дроботової - головуючого, Н.Волковицької, Л.Рогач
за участю представників:
позивача - не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачів - не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал"
на постанову від 29.11.2006 року Львівського апеляційного господарського суду
у справі N 17/157 господарського суду Рівненської області
за позовом Комунальне теплопостачальне підприємство "Комуненергія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал"
про стягнення 49485 грн. 03 коп.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне теплопостачальне підприємство "Комуненергія" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал" 49 485,03 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії. В судовому засіданні представник позивача надав виписки з свого банківського рахунку, згідно яких відповідачем сплачено 2000,00 грн., просить в цій частині провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору, а решту боргу 47485,03 грн. стягнути з відповідача.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 19 липня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал" 47485,03 грн. боргу та судові витрати. В частині сплачених відповідачем 2000,00 грн. провадження у справі припинено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал" постановою від 29.11.2006 року Львівського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Рівненської області від 19 липня 2006 року залишено без змін з тих же підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Байкал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову від 29.11.2006 року Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову скасувати, провадження у справі припинити.
Свої доводи заявник обґрунтував тим, що суд не дослідив належним чином матеріали справи та не прийняв до уваги, що будинок N 42-А по вул. Відінській з 2004 року знаходиться у власності Регіонального відділення Фонду Державного майна України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду. На підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є розрахунки за договором на відпуск теплової енергії від 01.03.2002 року N 405, укладеним між Комунальним теплопостачальним підприємством "Комуненергія" та ТОВ "Байкал".
При розгляді справи судами встановлено, що на основі зазначеного договору позивач постачав відповідачу теплову енергію для опалення будинку N 42А по вул. Віденській в м. Рівне, а відповідач зобов'язувався оплачувати одержану енергію за встановленими тарифами.
Згідно пункту 5.4 договору від 01.03.2002 року N 405 відповідач зобов'язувався оплачувати вартість отриманої теплової енергії до 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Однак відповідач свої зобов'язання виконував частково. Борг за теплову енергію за період з 01.10.2004 року по 25.05.2006 року, згідно поданого позивачем розрахунку складав 49485,03 грн. З наданих позивачем виписок з свого банківського рахунку відповідач сплатив 1000,00 грн. 14.06.2006 року та 1000,00 грн. 13.07.2006 року. Сума 47485,03 грн. залишилась неоплаченою. Дана заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи.
Заперечення відповідача судами до уваги не прийняті, оскільки відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх тверджень.
Крім того, судами встановлено, що додатком до договору від 01.03.2002 року N 405, в якому зазначено загальні відомості про споживача, який підписано відповідачем, визначено назву та адресу об'єкта куди здійснюється теплопостачання, будівельний об'єм, загальна площа, теплове навантаження та назва документа, який підтверджує відомості про об'єкт, а саме справа БТІ від 16.12.1987 року.
Саме згідно вказаного додатку до договору позивачем проводилися нарахування плати за постачання теплової енергії. За весь час нарахування починаючи з 2004 року відповідач жодного разу не звернувся до позивача з пропозицією про внесення змін до договору чи з запереченнями щодо проведених нарахувань.
Відповідно до статей 509, 510, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу ( 435-15 ), зокрема з договорів та інших правочинів.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Заміна боржника у зобов'язанні може здійснюватись лише за згодою кредитора та у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.
Судами встановлено, що товариством "Байкал" ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували факт звернення останнього до позивача з пропозицією внесення змін до Договору N 405 на відпуск теплової енергії, чи доказів повідомлення Позивача про зміну користувачів приміщень - не надано.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарськими судами як першої так і апеляційної інстанції в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) всебічно, повно і об'єктивно розглянуті в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджені, встановлені та надана юридична оцінка всім доказам у справі, на підставі чого суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від 19 липня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2006 року у справі N 17/157 господарського суду Рівненської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал" без задоволення.
Головуючий Т.Дроботова
Судді Н.Волковицька Л.Рогач