ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 9/22
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В.
з участю представників:
позивача - Рендак С.А.
відповідача - Скляренко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу підприємства "Харвест"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 березня 2004 р.
у справі N 9/22
за позовом підприємства "Харвест"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"
про стягнення 102 198 грн.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2003 р. позивач звернувся в господарський суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 15.08.2000 р. між ним та відповідачем було укладено договір підряду N 21-Кр, згідно якого позивач зобов'язався посіяти для ТОВ "Торговий дім насіння" маточний буряк на 50 га, зібрати на цій площі насіння і передати відповідачеві весь вирощений насіннєвий матеріал, а відповідач зобов'язувався сплатити позивачеві вартість вирощування насіннєвого технологічного матеріалу, а також понесені транспортні витрати. Відповідно до умов договору позивач 31.10.2001 р. передав відповідачеві 16,240 т насіннєвого технологічного матеріалу на суму 122 467,61 грн., проте останній в рахунок за одержане насіння передав позивачеві цукор-пісок на суму 50 001,6 грн. і на час подання позову заборгованість становить 72 466,01 грн., яку просив стягнути, а також штрафну неустойку в розмірі 24 998,76 грн. та 3% річних з простроченої суми у розмірі 4 733,23 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.01.2004 р. (суддя Жирнов С.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Насіння" на користь підприємства "Харвест" 72 466,01 грн. основного боргу, 4 733,23 грн. річних та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2004 р. (головуючий - Моторний О.А., судді - Карась О.В., Кошіль В.В.) рішення господарського суду м. Києва від 23.01.2004 р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2004 р. без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 15.08.2000 р. між сторонами було укладено договір підряду N 21-Кр, згідно якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (виконавець) зобов'язався посіяти для замовника влітку 2000 р. маточний буряк на 50 га, а в 2001 р. зібрати та передати замовнику весь вирощений технологічний матеріал (а.с. 9-10)
31.10.2001 р. позивач передав відповідачеві 16,240 т насіннєвого технологічного матеріалу, що підтверджується накладною N 25 від 31.10.2001 р. (а.с. 13). Вартість цього насіннєвого матеріалу у сумі 122 467,61 грн. визначена відповідачем у розрахунку від 30.11.2001 р. (а.с. 12) з урахуванням боніфікації та рефакції, як передбачено в додатку N 1 до договору (а.с. 11).
Вартість одержаного насіннєвого матеріалу була частково оплачена відповідачем шляхом поставки цукру-піску на суму 50 001,6 грн. (а.с. 29). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, а тому з відповідача необхідно стягнути 72 466,01 грн. отриманого і не оплаченого насіннєвого матеріалу та відповідно до ст. 625 ЦК України річні за період з 01.12.2001 р. по 28.12.2003 р. у розмірі 4 733,23 грн., у стягненні неустойки суд відмовив у зв'язку з тим, що її стягнення з відповідача не передбачено договором.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про те, що згідно положень пп. 3.1 - пп. 3.3 договору позивач є продавцем, а відповідач - покупцем насіння цукрового буряка, оскільки вказані норми регулюють порядок оплати виконаних робіт з вирощування насіння цукрового буряка, а не його вартість.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, що згідно накладної N 25 від 31.10.2001 р. позивачем було передано на зберігання відповідачеві 16,240 т насіння цукрового буряка партій NN 13510301, 13510302 без зазначення його ціни та загальної вартості, а оскільки згідно акту здачі-приймання робіт позивач здав, а відповідач прийняв виконані позивачем за підрядним договором N 21-Кр від 15.08.2001 р. роботи з вирощування насіннєвого технологічного матеріалу лише в кількості 66,3 ц на загальну суму 50 043,24 грн., вартість яких визначена згідно умов договору відповідно до складеного бухгалтерією відповідача розрахунку від 30.11.2001 р. і оплачена відповідачем шляхом поставки позивачу цукру-піску а решта робіт з вирощування насіння цукрового буряка відповідачем не приймалась, їх вартість сторонами не погоджувалась, то у відповідача не виникло підстав з її оплати.
Проте, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції неможливо, оскільки вони є суперечливими та зроблені в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Зокрема, судом апеляційної інстанції не дана ніяка оцінка, тому, що ціна та загальна вартість переданого позивачем за накладною N 25 від 31.10.2001 р. насіння цукрового буряка була визначена відповідачем відповідно до пп. 3.1 - 3.2 та додатку N 1 до договору у розрахунку від 30.11.2001 р. (загальна кількість насіння та номери партій, зазначені у накладній та розрахунку повністю співпадають).
Крім того, судом апеляційної інстанції не перевірено чи не є, виходячи з умов п. 2.6 ст. 2, ст. 3 укладеного договору, розрахунок відповідача від 30.11.2001 р. вартості переданого йому позивачем насіння цукрового буряка, вартістю робіт по вирощуванню переданого відповідачеві насіння цукрового буряка, враховуючи, що апеляційним господарським судом встановлено, що саме з цього розрахунку і виходили сторони при визначенні вартості робіт по вирощуванню цукрового буряка у кількості 66,3 ц.
Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати характер і суть спірних правовідносин та всі обставини, що мають значення для справи і вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу підприємства "Харвест" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м.Києва від 23 січня 2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 березня 2004 р. у справі N 9/22 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.