ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 77/5-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плахотнюк С.О. (головуючого судді), суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А., розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ МП НВФ "Екологічна ініціатива" на постанову від 07.09.2004 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 09.04.2004 господарського суду Київської області у справі N 77/5-04 за позовом ДП "Дубов'язівський спиртовий завод" до ТОВ МП НВФ "Екологічна ініціатива", про стягнення 511618,00 грн., за участю представників: від позивача - Прудника А.О., Вакуленко Є.В., Кліванської О.П., від відповідача - Паткевича Ю.Л., ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 09.04.2004 господарського суду Київської області у справі N 77/5-04 (суддя Фаловська І.М.) позов ДП "Дубов'язівський спиртовий завод" до ТОВ МП НВФ "Екологічна ініціатива" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 458127,13 грн. збитків та судові витрати в розмірі 1805,65 грн. В решті позовних вимог провадження у справі припинено.
Постановою від 07.09.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі N 77/5-04 рішення від 09.04.2004 господарського суду Київської області у цій справі залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою від 07.09.2004 Київського апеляційного господарського суду та рішенням від 09.04.2004 господарського суду Київської області у справі N 77/5-04, ТОВ МП НВФ "Екологічна ініціатива" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.10.2002 між ДП "Дубов'язівський спиртовий завод" (Замовник) та ТОВ МП НВФ "Екологічна ініціатива" (Виконавець) було укладено Договір N 4/10 на надання послуг, відповідно до умов якого позивач доручив та зобов'язався оплатити виставлені рахунки, а відповідач взяв на себе зобов'язання надати послуги по виготовленню антиобліднювача з давальницької сировини позивача.
Судовими інстанціями встановлено, що позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв давальницьку сировину (етиловий спирт) в кількості 20901,82 декалітрів для подальшої її переробки. Відповідачем листом від 14.04.2003 було повідомлено позивача про виготовлення з переданої давальницької сировини антиобліднювача в кількості 244224 кг.
Також господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідач частково розрахувався з позивачем, поставивши 22000 кг антиобліднювача, в зв'язку з чим господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розмір збитків становить 458127,13 грн.
Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вмотивовано висновку про те, що до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Господарського кодексу України ( 436-15 ), оскільки відповідно до п. 4 Прикінцевих положень до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 224 ГК України ( 436-15 ) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про задоволення позовних вимог в частині вартості непоставленого товару, вартість давальницької сировини на виготовлення якого становить 458127,13 грн.
Посилання скаржника на те, що господарськими судами не досліджено умов Контракту N 04/10 від 04.10.2002 не може бути взято до уваги, оскільки судовими інстанціями встановлено, що ні контракт N 4/10 на переробку давальницької сировини від 04.10.2002, ні рішення від 24.09.2003 господарського суду Сумської області та постанова від 25.02.2004 Харківського апеляційного господарського суду у справі N 9/390 не пов'язані з даною справою та не є доказами, що підтверджують заперечення відповідача на позов.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова від 07.09.2004 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 09.04.2004 господарського суду Київської області у справі N 77/5-04 прийняті з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для зміни чи скасування вказаних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ МП НВФ "Екологічна ініціатива" на постанову від 07.09.2004 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 09.04.2004 господарського суду Київської області у справі N 77/5-04 залишити без задоволення.
Постанову від 07.09.2004 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 09.04.2004 господарського суду Київської області у справі N 77/5-04 залишити без змін.