ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2004 Справа N 2-21/6875-2003
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Черногуза Ф.Ф. (головуючого), Михайлюка М.В., Костенко Т.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Територіального комунального житлово-експлуатаційного підприємства, м. Керч
на постанову від 18.09.2003 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі N 2-21/6875-2003 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Прокурора м. Керч в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України ВАТ "Крименерго"
до Територіального комунального житлово-експлуатаційного підприємства
про стягнення 104 505,44 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Фірсова С.Г., Попов М.П.
відповідача - Золотаренко Ю.В.
прокурора - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2003 р. по справі N 2-21/6875-2003 (суддя Чонгова С.І.) позовні вимоги задоволені. З відповідача на користь ВАТ "Крименерго" (далі - відповідач) стягнута заборгованість за електроенергію в сумі 104 505,44 грн., в доход державного бюджету України стягнуто 1 045,05 грн. - держмита та на користь ДП "Судовий інформаційний центр" - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2003 р. (головуючий - Маслова З.Д., судді Горошко Н.П., Прокопанич Г.К.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, як таку, що винесена при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник наголошує, що розрахунок спожитої електроенергії, який надав позивач, не відповідає вимогам закону.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив місцевий та апеляційний господарські суди, 29.10.2002 р. між ВАТ "Крименерго" (енергопостачальна організація) та територіальним комунальним житлово-експлуатаційним підприємством (абонент) був укладений договір N 3102 на поставку електроенергії від електромереж ВАТ "Крименерго".
Відповідно до вимог вказаного договору енергопостачальна організація зобов'язувалась поставляти електричну енергію, підтримувати на границі балансової належності електромереж значення показників якості електричної енергії відповідно до нормативів, а абонент зобов'язувався щомісячно 21-го числа знімати показники розрахункових приладів обліку, надавати облік енергопостачальній організації по встановленій формі про витрати електроенергії 22-го числа (день розрахунку) и в п'ятиденний строк після дня розрахунку проводити остаточний розрахунок виписаних рахунків по діючим тарифах.
Пунктом 4.4 договору N 3102 сторони передбачили, що при порушенні приладів обліку або схем обліку споживачу будуть нараховуватися витрати електроенергії по встановленій потужності із розрахунку роботи струмоприймачів 24 години за добу.
ВАТ "Крименерго", як встановили суди, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання та з урахуванням актів перевірки розрізу в період відсутності у відповідача приладів обліку (від 18.11.2002, и 13.12.02 про виправлення помилки) провів розрахунок спожитої електроенергії по пропускних спроможностях кабелів житлових будинків. За надані послуги позивачем відповідачу щомісячно виставлялися рахунки до оплати (а.с. 12-15), оплата яких станом на 04.04.2003 р. відповідачем не проведена, що встановлено судом першої та апеляційної інстанції, в зв'язку з чим, виникла заборгованість в розмірі 104 505,44 грн. Даний факт підтверджується також актом звірки рахунків від 01.03.2003 р., який підписаний сторонами (а.с. 10).
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06) зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з законом або договором, одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, що вимога про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 104 505,44 грн. є законною, обґрунтованою та відповідає фактичним обставинам справи.
Посилання заявника на невідповідність розрахунку спожитої електроенергії вимогам закону, обґрунтовано апеляційним господарським судом не взято до уваги, оскільки сторони в договорі N 3102 передбачили саме такий порядок розрахунку спожитої електроенергії при відсутності приладів обліку, який укладений між сторонами без заперечень і у відповідності до якого позивачем проведено розрахунок.
Щодо інших доводів касаційної скарги то в силу вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2003 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2003 р. у справі N 2-21/6875-2003 залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.