ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2005 Справа N 19/149-04-6510
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.08.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючий), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" в особі Одеської обласної дирекції НАСК "ОРАНТА" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р. у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Б.І.В. до Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" в особі Одеської обласної дирекції НАСК "ОРАНТА", треті особи: Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", Суб'єкт підприємницької діяльності Карпенко Ю.С. про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд УСТАНОВИВ:
У серпні 2004 р. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Б.І.В. пред'явив в господарському суді позов до Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" в особі Одеської обласної дирекції НАСК "ОРАНТА" про стягнення 59952,39 грн., у т.ч. 51396 грн. комісійної винагороди за надання агентських послуг із страхування згідно договору N 2 від 31.08.2000 р., 6246,57 грн. інфляційних та 2312,82 грн. 3% річних.
У подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 62530,49 грн. суми боргу по виплаті комісійної винагороди агенту з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.11.2004 р. (суддя Мишкіна М.А.) у позові було відмовлено.
Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р. (судді Таценко Н.Б. - головуючий, Сидоренко М.В., Савицький Я.Ф.) апеляційну скаргу було задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 23.11.2004 р. скасовано, позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 62530,49 грн. боргу.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р., а рішення господарського суду Одеської області від 23.11.2004 р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (діяв на період спірних правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено господарським судом, 31.08.2000 р. між НАСК "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції НАСК "Оранта" та суб'єктом підприємницької діяльності Б.І.П. був укладений договір N 2 про надання агентських послуг із страхування. (а.с. 8-10)
За цим договором на Агента було покладено зобов'язання надавати Компанії подекадно в усній чи письмовій формі відомості про укладені договори страхування і розміри отриманих платежів (п. 4.4).
Згідно п. 8.2 невід'ємною частиною договору є Додаток N 1 до Умов оплати праці страхових агентів НАСК "Оранта" від 20.01.1999 р., затверджений рішенням правління НАСК "Оранта" N 27 від 19.04.2000 р. (далі Умови).
Відповідно до п. 2.2 Умов комісійна винагорода вираховується після зарахування платежів на рахунок "Страхові платежі", за проведення комплексу робіт, а саме: укладання договорів страхування, забезпечення надходження страхових платежів за діючими договорами страхування та платежів за договорами, укладеними з умовою сплати у декілька строків; складання та здач звітів про здані страхові платежі та використані бланки суворої звітності; обслуговування страхувальників, у т.ч. роз'яснення умов страхування, контроль за своєчасним поновленням договорів страхування, виписка та вручення страхових свідоцтв за договорами, платежі з яких одержані безготівковим розрахунком тощо.
За пунктом 2.3 Умов підставою для нарахування комісійної винагороди страхування є сума зарахованих страхових платежів.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на зазначені умови, за яких підлягала виплаті комісійна винагорода і встановив, що позивач дійсно уклав договори страхування N 2-03/10 МС від 01.07.2001 р. та N 2-03/10 ОМС від 01.07.2001 р. з Іллічівським морським торговельним портом, за якими сплата страхових платежів страхувальником була встановлена у декілька строків.
Позивач же забезпечив внесення Портом за цими договорами лише перших платежів 24.07.2001 р., відповідно, у сумах 22809 грн. та 45619 грн., про що сторонами агентського договору було складено 25.07.2001 р. відповідний акт і виплачено позивачу комісійну винагороду у розмірі 17107 грн. (а.с. 12)
Щодо комісійної винагороди за решту страхових виплат, то суд першої інстанції встановив, що страхові платежі по наведеним договорам повинні були сплачуватись щоквартально, а фактично надходження до страхової компанії другого, третього та четвертого платежу було здійснено, відповідно, 07.11.2002 р., 21.11.2002 р., 23.12.2002 р.
Отже, за цих обставин господарський суд правомірно виходив з того, що у НАСК Оранта не було підстав для нарахування комісійної винагороди позивачу, який не забезпечив своєчасного надходження решти страхових платежів, тобто не виконав комплексу робіт, визначених договором, у зв'язку з чим страховик мусив на договірних засадах залучати іншу особу для забезпечення їх надходження.
Суд другої інстанції цього не врахував, вдався у переоцінку встановлених господарським судом дійсних обставин, а тому постанова суду другої інстанції підлягає скасуванню, а рішення господарського суду, як законне і обґрунтоване, залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" в особі Одеської обласної дирекції НАСК "ОРАНТА" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р. скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 23.11.2004 р. залишити без змін.