ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2003 Справа N 2-2/5276-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Остапенка М.І
суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Готель "Ореанда"
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.05.2003 року
у справі за позовом компанії "PM International Furnishing" (Італія)
до ЗАТ "Готель "Ореанда"
про стягнення 133 345,04 доларів США
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2003 року, компанія "PM International Furnishing" (Італія) звернулась до суду з позовом про стягнення з ЗАТ "Готель "Ореанда" 133 345,04 доларів США боргу за поставлені товарно-матеріальні цінності по договору N 20 від 19.01.2001 року та 5 722,5 доларів США відсотків за користування коштами.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.05.2003 року позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну правову оцінку судом обставин справи, безпідставну відмову у прийнятті зустрічного позову про стягнення неустойки за порушення термінів поставки товару і просить рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, зокрема і після оголошеної судом перерви до 16.10.2003 року, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги судова колегія вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається що 19.01.2001 року сторони уклали договір N 20 на виконання якого позивач поставив відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 1 327 822,54 доларів США, що останнім не оспорюється.
Оплату поставленого товару відповідач повинен був здійснити шляхом попередньої оплати у розмірі 50 відсотків від вартості поставки, 20 відсотків по завершенні поставки окремих видів товару, а остаточний розрахунок не пізніше 30 днів з часу підписання акту приймання.
Але підписавши 30.07.2001 року акт приймання і не оспорюючи кількість та якість поставленого товару відповідач розрахувався не повністю, сплативши лише 1 195 200 доларів США, а тому суд прийшов до правильного висновку про неналежне виконання ним своїх зобов'язань по договору, обґрунтовано постановив рішення про стягнення 132 622,54 доларів США боргу та 5 722,5 доларів США відсотків за користування коштами за період з 30.08.2001 року до пред'явлення позову і підстав для його скасування з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Що ж до посилань у касаційній скарзі на неправомірність відмови у прийнятті зустрічного позову то вони безпідставні, оскільки спір щодо термінів поставки та розміру неустойки не пов'язаний з предметом цього спору і може бути розглянутий у окремому провадженні.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.05.2003 року без змін.
Зупинення виконання рішення згідно ухвали Вищого господарського суду України від 21.07.2003 року скасувати.