Згідно із статтею 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань військова частина несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
Відносини між військовою частиною А 2112 та малим підприємством "Райдуга" виникли до прийняття постанови від 3 травня 2000 року N 749 ( 749-2000-п ) Кабінету Міністрів України "Про порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах", на який посилається заступник Генерального прокурора України в обґрунтування касаційного подання, а тому в даному випадку дія цього нормативного акта не може розповсюджуватися на правовідносини сторін.
Таким чином, факт реєстрації (відсутність такого факту) військової частини як суб'єкта господарської діяльності не може впливати згідно з вимогами статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ) на обов'язок Міністерства оборони України нести відповідальність за зобов'язаннями військової частини, якщо військова частина на підставі закону здійснювала господарську діяльність, зокрема, статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ).
Наведене дає можливість зробити висновок про повноту встановлення Київським апеляційним господарським судом обставин справи та їх обґрунтовану правову оцінку, оскільки підтверджується дослідженими і викладеними в постанові доказами і доводи касаційного подання не спростовують таких висновків суду.
Клопотання військового прокурора Північного регіону України про зупинення касаційного провадження до перегляду вироку Верховним Судом України у кримінальній справі, колегією суддів відхилено на підставі статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 28 листопада 2003 року Київського апеляційного господарського суду у справі N 41/702-02-4-3/298 залишити без змін, а касаційне подання прокурора Північного регіону України без задоволення.