ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2007 Справа N 03/3621
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 31.05.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської залізниці
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р.
у справі N 03/3621
господарського суду Черкаської області
за позовом Одеської залізниці
до Приватної виробничо-комерційної фірми "Сев-Сервіс 2000"
про стягнення 3 678,05 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились;
відповідача: Бондар В.Д., директор;
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 р. Одеська залізниця (далі - Залізниця) звернулась до господарського суду Черкаської області з позовною заявою, в у якій просила стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Сев-Сервіс 2000" (далі - Фірма) 3 678,05 грн. боргу.
Позовні вимоги Залізниця обґрунтовувала тим, що Фірма на підставі договору N ОД/Т-04-169НЮ від 02.03.2004 р. та додаткової угоди до нього N ОД/Т-04-169НЮ-Д-1 від 03.09.2004 р. поставила їй за накладними N 50376882 та N 50376885 вугільну продукцію в обсязі, який на 12 771 кг менше, ніж зазначений у вказаних накладних, у зв'язку з чим Фірма безпідставно отримала в оплату суму у розмірі 3 678,05 грн., яка підлягає стягненню на підставі ст.ст. 712 та 1212 ЦК України ( 435-15 ).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.08.2006 р. (суддя Єфіменко В.В.) позовні вимоги Залізниці задоволено з мотивів, наведених у позовній заяві.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. (колегія суддів: Швець В.О., Зеленіна Н.І., Фаловська І.М.) рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Залізниці відмовлено. Постанова мотивована тим, що:
- у накладних N 50376882 та N 50376885 не зазначено, що 12 771 кг вугільної продукції одержані Залізницею на підставі договору N ОД/Т-04-169НЮ від 02.03.2004 р. та додаткової угоди до нього N ОД/Т-04-169НЮ-Д-1 від 03.09.2004 р.;
- договір N ОД/Т-04-169НЮ від 02.03.2004 р. та додаткова угода до нього N ОД/Т-04-169НЮ-Д-1 від 03.09.2004 р. були укладені після здійснення поставки за накладними N 50376882 та N 50376885 вугільної продукції та проведення оплати за неї;
- у справах N 21/287 та 21/288 господарського суду Луганської області Фірма участі не приймала, у зв'язку з чим посилання місцевого господарського суду на прийняті по даним справам рішення суперечать ст. 35 ГПК України ( 1798-12 );
- спірні правовідносини полягають у недопоставці 12 900 кг вугільної продукції всупереч вазі, визначеної у накладних N 50376882 і N 50376885 та отриманні зайвих коштів у сумі 3 678,05 грн.;
- через відсутність між Залізницею та Фірмою договору, який регулює умови поставки вугільної продукції за накладними N 50376882 та N 50376885 у господарського суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у застосуванні строку позовної давності, враховуючи вимоги ст. 315 ГК України ( 436-15 ).
Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Залізниця обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при вирішенні спору було порушено (неправильно застосовано) ст.ст. 257, 627, 631 ЦК України ( 435-15 ), ст. 179, 180, 315 ГК України ( 436-15 ) та зроблено неправильні висновки.
Фірма не скористалась правом, наданим ст. 111-2 ГПК України ( 1798-12 ), та відзив на касаційну скаргу Залізниці до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення і постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Залізниці підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
- договір N ОД/Т-04-169НЮ від 02.03.2004 р. та додаткова угода до нього N ОД/Т-04-169НЮ-Д-1 від 03.09.2004 р. були укладені після здійснення поставки вугільної продукції за накладними N 50376882 та N 50376885;
- будь-яких посилань на те, що договір N ОД/Т-04-169НЮ від 02.03.2004 р. та додаткова угода до нього N ОД/Т-04-169НЮ-Д-1 від 03.09.2004 р. застосовуються до правовідносин щодо поставки Фірмою Залізниці вугільної продукції за накладними N 50376882 та N 50376885 вказані договір та додаткова угода не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду другої інстанції про те, що:
- посилання місцевого господарського суду при вирішенні спору на договір N ОД/Т-04-169НЮ від 02.03.2004 р. та додаткову угоду до нього N ОД/Т-04-169НЮ-Д-1 від 03.09.2004 р. є безпідставним;
- спір між Залізницею та Фірмою виник у зв'язку з недопоставкою останньою 12 900 кг вугільної продукції за накладними N 50376882 і N 50376885 та отриманням зайвих коштів у сумі 3 678,05 грн.
Проте, апеляційний господарський суд, прийшовши до правильного висновку щодо підстав виникнення спору по даній справі (недопоставка продукції та отриманням у зв'язку з цим зайвих коштів), необґрунтовано застосував до спірних відносин ст. 315 ГК України ( 436-15 ), яка регулює порядок вирішення спорів щодо перевезень, а не поставки, та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Залізниці.
Між тим, господарським судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:
- 26.01.2004 р. Фірма поставила Залізниці вугільну продукцію за накладними N 50376882 і N 5037688;
- Фірма рахунком N 12 від 29.01.2004 р., до якого була включена вартість поставленої вугільної продукції у вагоні N 67579771 (накладна N 50376882) у кількості 69 т на суму 16 560,00 грн. і у вагоні N 67341933 (накладна N 50376885) у кількості 69 т на суму 16 560,00 грн., запропонувала Залізниці оплатити поставлену за накладними N 50376882 і N 50376885 вугільну продукцію;
- Залізниця здійснила оплату рахунку N 12 від 29.01.2004 р. у повному обсязі;
- фактично Залізницею отримано вугільної продукції менше, ніж зазначено у накладних N 50376882 і N 50376885 на 12 900 кг (на суму 3 678,05 грн.).
Виходячи з зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Фірма безпідставно одержала від Залізниці 3 678,05 грн.
Як зазначено вище, між Фірмою та Залізницею виникли відносини щодо поставки вугільної продукції за накладними N 50376882 і N 50376885.
Відповідно до частини другої ст. 712 ЦК України ( 435-15 ) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою ст. 670 ЦК України ( 435-15 ) якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, позовна вимога Залізниці про повернення Фірмою 3 678,05 грн. є такою, що ґрунтується на вимогах ст.ст. 670 та 712 ЦК України ( 435-15 ).
Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2006 р., яке прийнято з інших мотивів, підлягає залишенню в силі з підстав, наведених у даній постанові Вищого господарського суду України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. у справі N 03/3621 господарського суду Черкаської області скасувати.
Рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2006 р. у справі N 03/3621 залишити в силі.
Головуючий суддя Г.А.Кравчук
Суддя Г.М.Мачульський
Суддя В.І.Шаргало