ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 31/357
(Постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14 вересня 2004 року)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Чабана В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за участю представників позивача - Валовенко І.В., Полякової Т.І., Покровського Р.Л. та представника відповідача - Нікітіної І.С. касаційну скаргу ВАТ "Київметробуд" на постанову від 10.12.2003 Київського апеляційного господарського суду у справі N 31/357, господарського суду м. Києва за позовом ВАТ "Київметробуд" до ПП "Спецбудкомплект" про стягнення 640697,87 грн., ВСТАНОВИВ:
У липні 2003 року відкрите акціонерне товариство "Київметробуд" звернулося з позовом до приватного підприємства "Спецбудкомплект" про повернення невикористаних авансованих платежів в сумі 579041,81 грн., пені в розмірі 29316,97 грн., збитків від інфляції - 26056,88 грн. та 6282,21 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.07.2003 у справі N 31/357 позов задоволено. Стягнено з ПП "Спецбудкомплект" на користь ВАТ "Київметробуд" 579041,80 грн. основного боргу, 9804,05 грн. - 3% річних, 26496,78 грн. - збитки від інфляції та 38867,19 грн. пені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003, за тією ж справою, вищезазначене рішення господарського суду скасовано. В позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 10.12.2003, а рішення господарського суду від 31.07.2003 залишити без змін. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що апеляційним судом при прийнятті постанови порушено норми ст.ст. 4, 63, 66, 151, 161, 217 ЦК України ( 1540-06 ).
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, і це відповідає наявним матеріалам справи, в липні та листопаді 2001 року між сторонами були укладені договори та додаткові угоди до них, предметом яких є виконання робіт по проектуванню, виготовленню й установці алюмінієвих огороджувальних конструкцій згідно з технічною документацією замовника та комплектацією до договору. Умовами договорів передбачено, що реальна вартість договору визначається відповідно до актів фактично виконаних робіт, здача і приймання фактично виконаних робіт здійснюється поетапно, по мірі готовності виробів, про що підписуються відповідні акти виконаних робіт, а остаточні розрахунки за виконані роботи замовник робить протягом 5-ти діб після підписання остаточного акту їх приймання з урахуванням виданих раніше авансових платежів і витрат.
Апеляційним судом також встановлено, що на виконання умов договорів позивач перерахував відповідачу авансові платежі та платежі за виконані роботи в сумі 2070000,00 грн., а відповідач поетапно виконував визначений договорами обсяг робіт.
Дослідженим по справі обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов до обгрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
У цьому зв'язку судом було правильно встановлено, що причина виникнення спору між сторонами полягає в тому, що позивач, підраховуючи вартість виконаних відповідачем робіт, не врахував той обсяг останніх, який був визначений в актах N 28 та N 51 за листопад та серпень 2001 року.
Не погоджуючись з такою позицією позивача, апеляційний суд виходив з того, що за умовами укладених між сторонами договорів, реальна вартість виконаних фактично робіт мала визначитись сторонами обоюдно шляхом складання актів виконаних робіт. Договором також передбачалось, що позивач, у випадку його відмови прийняти виконані роботи, повинен був у відповідний термін надати таку відмову у письмовій формі.
Виходячи з цих обставин, апеляційний суд обгрунтовано прийняв до відома надані по справі докази, із змісту яких випливає, що позивач без будь-яких застережень підписав акт виконаних робіт за N 28 на суму 189538,80 грн., тобто погодився з тим, що роботи, пов'язані з виготовленням та встановленням алюмінієвих конструкцій, фактично були відповідачем виконані.
Апеляційний суд також обгрунтовано врахував, що зміни в акті приймання виконаних робіт N 51, в частині зменшення вартості виконаних робіт з суми 418657,00 грн. на суму 322044,00 грн. з позначкою про те, що таке зменшення здійснюється до усунення протікання куполу над сходами, були проведені позивачем в односторонньому порядку, а доказів тому, що зазначений обсяг робіт відповідач виконав неякісно, позивач в ході судового розгляду справи не надав.
Встановлений апеляційним судом факт передачі відповідачем позивачу виготовлених матеріалів на суму 419256,19 грн. та його взаємозв'язок із вищенаведеними договірними стосунками сторін, також підтверджується наявними матеріалами справи.
Посилання позивача на те, що умови договорів були змінені протоколами розбіжностей в частині вартості робіт, правомірно не взято до уваги апеляційним судом, оскільки ці протоколи сторонами не були узгоджені.
З огляду на вищенаведене, постанова апеляційного суду винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Київметробуд" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003 по справі N 31/357 залишити без змін.