ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 11-03/3049
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 08.09.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді [...], розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення від 18 листопада 2004 року господарського суду Черкаської області та постанову від 7 лютого 2005 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі N 11-03/3049 за позовом відкритого акціонерного товариства "Черкаське АТП-17127" до виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення 190 519 грн., ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 18 листопада 2004 року господарського суду Черкаської області [...], залишеним без змін постановою від 7 лютого 2005 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду, позов задоволено з мотивів невиконання зобов'язання.
Відповідач просить судові рішення скасувати з підстав незастосування господарськими судами статті 51 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) та неправильного застосування статей 161, 162 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ), частини 10 статті 78 Бюджетного кодексу України і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про стягнення заборгованості за невиконання умов договору і господарськими судами встановлено, що 1 січня 1999 року між сторонами було укладено договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Черкаси, відповідно до умов якого відповідач надає позивачу право на перевезення пасажирів автобусами марок Ікарус, ЛіАЗ, ЛАЗ, ПАЗ, КАВЗ, працюючих в режимі звичайних перевезень на міських маршрутах, а перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених цим договором.
На виконання умов цього договору позивач проводив передбачені ним перевезення населення, в тому числі й пільгових категорій, і протягом 2001 року позивачем було перевезено пільгових категорій населення на суму 423 078 грн.
Пунктом 2.5. спірного договору встановлено, що замовник сплачує розрахункову суму дотації, виходячи із умов додатку N 1 та відповідно до акта фактично виконаної перевізником транспортної роботи. При цьому дотація сплачується щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним (пункт 2.7 договору).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач розрахувався частково на суму 232 559 грн. і сума боргу дорівнює 190 519 грн.
За таких обставин господарські суди правомірно застосували до спірних правовідносин правила статей 161 і 162 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) і задовольнили позов.
До того ж апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив, що правовідносини, які виникли між сторонами в період дії спірного договору, відносяться до цивільно-правових, а не до бюджетних відносин.
За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача надати перевагу її доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), тому судовою колегією до уваги не приймаються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 18 листопада 2004 року господарського суду Черкаської області та постанову від 7 лютого 2005 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі N 11-03/3049 залишити без змін, а касаційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради без задоволення.