Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу осіб на підприємстві відповідача в 2003 р. складає 663 особи. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів за вказаний період на підприємстві встановлений у кількості 27 осіб.
Проте, суди встановили, що фактично на підприємстві у 2003 році працювало 16 інвалідів. Середня річна заробітна плата на підприємстві у 2003 складає 4432,32 грн. Таким чином, підприємством не було дотримано нормативу створення робочих місць для інвалідів у кількості 11 осіб.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками апеляційного суду про те, що оскільки відповідачем зазначені штрафні санкції у розмірі 48 756,73 грн. не сплачені самостійно у встановлений строк, позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаній частині, з підстав, описаних вище, а також виходячи з наступного.
Відповідачем не було дотримано вимог п. 3 "Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" ( 314-95-п ), а саме: не надано доказів щодо створення робочих місць для інвалідів, атестації таких місць спеціальною комісією підприємства до складу якої входять представники МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів.
Відповідно до п. 9 ст. 26 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р. N 887-XII ( 887-12 ) (даний закон був чинний на момент нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій у спірних правовідносинах), ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р. N 803-XII ( 803-12 ), п.п. 5, 14 "Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" ( 314-95-п ) обов'язок підприємства щодо створення робочих місць не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ). Обов'язком підприємства є створювати робочі місця для інвалідів.
Крім того господарськими судами встановлено, що відповідачем не здійснені і не розроблені заходи щодо фактичного створення робочих місць для інвалідів у кількості 11-ти робочих місць, і також не проінформовано державну службу зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для інвалідів, не проінформовано відповідні органи про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22.04.2005 року у справі N 11/369-27/5 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу СВК "Імені Фрунзе" залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.04.2005 року залишити без змін.