ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2004 Справа N 02/2540
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Михайлюка М.В.
суддів: Невдашенко Л.П., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного підприємства "Багатогалузеве об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану, м. Черкаси
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 16.12.2003
у справі N 02/2540 господарського суду Черкаської області
за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі відділу будівництва та розквартирування Управління військ Північно-Західного напряму, який представляє Прикордонні війська України, м. Львів
до колективного підприємства "Багатогалузеве об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану, м. Черкаси
3-я особа - відкрите акціонерне товариство "Пересувна механізована колона N 42", м. Черкаси; Військова частина 9930, смт Оршанець
про стягнення 81400,47 грн.
за участю представників сторін: від позивача - Кишенюк Ф.П. від відповідача - Синельников Є.В., Рябоконь М.І.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.09.03 частково задоволено позов військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі відділу будівництва та розквартирування Управління військ Південно-Західного напрямку до Колективного підприємства "Багатогалузеве об'єднання "Інтербуд" про стягнення 81400,47 грн.
Суд вмотивував своє рішення тим, що відповідач отримавши від позивача 50000 грн. для виконання робіт передбачених договором, виконав роботи на суму 14862 грн. На 13665,59 грн. відповідач передав матеріали для виконання робіт, передбачених договором підряду, які судом зараховані в погашення боргу.
Борг, що підлягає до стягнення встановлено судом в сумі 21472,41 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 рішення місцевого суду залишено без змін.
Ухвалені у справі рішення оскаржує колективне підприємство "Інтербуд", просить скасувати рішення і постанову, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом порушені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), неправильну оцінку письмових доказів, що є у справі, порушення судом вимог ст. 165 ЦК України ( 435-15 ), ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ).
Претензія позивача від 15.05.03, вважає скаржник, не може вважатися вимогою, заявленою в порядку ст. 165 ЦК України ( 435-15 ), оскільки цей документ пред'явлений в порядку передбаченому розділом II ГПК України ( 1798-12 ).
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Місцевим та апеляційним судами встановлено, що сторонами спору 02.04.01 укладено договір генпідряду на виконання робіт по реконструкції плоских рубероїдних покрівель.
Вартість робіт, яку мав виконати підрядчик складала 300 тис. грн.
Згідно умов договору замовник перерахував підрядчику попередню оплату в сумі 50000 грн. Виконано підрядчиком робіт на суму 14862,00 грн.
За домовленістю сторін, договір підряду розірвано 02.04.01.
В рахунок перерахованих позивачем коштів по договору підряду передано ВАТ "ПМК-42" за згодою позивача, будівельні матеріали на суму 13665,59 грн.
За таких обставин, обґрунтованим є висновок місцевого та апеляційного суду про те, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 21472,91 грн.
Щодо доводів скаржника про те, що суди надали неправильну оцінку доказам, що є у справі, то ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, або додатково перевіряти докази.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.03 у справі N 02/2540 без змін.