ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2006 Справа N 254/18-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді - Кузьменка М.В.
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
розглянувши касаційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р.
у справі N 254/18-03 господарського суду Київської області
за позовом Колективного торгівельного підприємства "Промторг"
до відповідача Вишгородського районного споживчого товариства
про стягнення 296 013,60 грн.
за участю представників:
КТП "Промторг" - Ситенок О.Д., Сукманюк О.О.,
Вишгородського райспоживтовариства - Семенов А.В., Сибільов В.В.
ВСТАНОВИЛА:
Колективне торгівельне підприємство "Промторг" звернулося до господарського суду Київської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Вишгородського районного споживчого товариства 296013,60 грн. в рахунок повернення сплаченої орендної плати за період квітень 1999 р. - квітень 2002 р. відповідно до умов договору оренди від 01.04.99 р.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що договір оренди від 01.04.99 р., укладений між ним та відповідачем, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2003 р. у справі N 334/4-02 визнано недійсним у зв'язку з невідповідністю його п. 2 ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" ( 2265-12 ).
Відповідач у справі - Вишгородське районне споживче товариство у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, вказуючи на те, що договір оренди від 01.04.99 р. є недійсним з моменту прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом - 18.04.2003 р., у зв'язку з чим у нього не виникає обов'язку повертати сплачену позивачем орендну плату (т.1 а.с.215).
Рішенням господарського суду Київської області від 04.03.2005 р. у позові відмовлено (т.2 а.с.108-110).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди N 2 від 01.04.99 р., визнаний судом недійсним, припинив свою дію лише на майбутнє, оскільки сторони неможливо повернути у попередній стан, зокрема, неможливо повернути користування майном, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги щодо повернення орендної плати необґрунтовані.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. рішення господарського суду Київської області від 04.03.2005 р. скасовано, а позов задоволено. Відповідно до постанови суду з відповідача на користь позивача стягнуто 296 013,60 грн. (т.2 а.с.143-145).
Вважаючи заявлені позовні вимоги обґрунтованими, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у постанові Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2003 р. у справі N 334/4-02, якою визнано недійсним договір оренди N 2 від 01.04.99 р., не зазначено, що спірний договір припиняє свою дію на майбутнє. При цьому, у відповідності з ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ), відповідач має повернути сплачену позивачем орендну плату.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Вишгородське районне споживче товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Київської області від 04.03.2005 р.
Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Позивач у справі - КТП "Промторг" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду даного спору по суті заявлених вимог судом першої інстанції та перегляді прийнятого рішення апеляційною інстанцією встановлено, що 01 квітня 99 р. між сторонами у справі - Вишгородським районним споживчим товариством та КТП "Промторг" укладено договір N 2 про оренду майна та співробітництво. Відповідно до умов зазначеного договору, позивачу в строкове платне користування передавались нежилі приміщення та обладнання згідно акта прийому-передачі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2003 р. у справі N 334/4-02 за позовом Вишгородського районного споживчого товариства до КТП "Промторг" про виселення вищевказаний договір визнано недійсним.
Предметом спору у даній справі є повернення сплачених за цією угодою позивачем - КТП "Промторг" орендних платежів у період з квітня 1999 р. по квітень 2002 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (чинному на момент укладення спірної угоди та визнання її недійсною судом), по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
При цьому, згідно ст. 59 ЦК УРСР ( 1540-06 ), угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Однак, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.
Суд першої інстанції, правильно зазначив, що спірний договір припинив свою дію на майбутнє, оскільки за своєю правовою природою спірний договір є договором майнового найму, дія якого може бути припинена лише на майбутнє, враховуючи специфіку відносин сторін за таким договором. Зокрема, фактичне користування майном на підставі договору майнового найму унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, позаяк використання майна - "річ" безповоротна, і повернути сторони в первісне положення практично неможливо.
Між тим, під час розгляду спору у справі N 334/4-02 Київським апеляційним господарським судом встановлено, що у відповідності з постановою зборів уповноважених Вишгородського районного споживчого товариства від 18.07.97 р. "Про організацію й впровадження нових форм господарювання" постановлено створити, зокрема, торгове підприємство "Промторг", якому передати приміщення та об'єкти громадського харчування у безоплатне користування.
Зазначене майно, яке передавалось у безоплатне користування, всупереч вказаній постанові та ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" ( 2265-12 ), передано відповідачем у платне користування за договором оренди від 01.04.99 р., який визнано недійсним.
Факти, встановлені постановою апеляційної інстанції під час розгляду справи N 334/4-02 є преюдиційними для даної справи, враховуючи суб'єктивний склад сторін у зазначеній та даній справах.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ), факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано, з урахуванням положень ст. 469 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (чинному на момент виникнення права на відшкодування), ст. 1212 ЦК України ( 435-15 ), задовольнив заявлені позивачем вимоги.
Вищевказані норми права встановлюють підстави виникнення зобов'язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:
- набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої;
- відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором Наявність цих умов встановлена судом апеляційної інстанції під час перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. у справі N 254/18-03 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу Вишгородського районного споживчого товариства - без задоволення.
Головуючий суддя М.В.Кузьменко
Судді І.М.Васищак В.М.Палій