ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 02-2-18/2173
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого - Перепічая В.С.
суддів: Невдашенко Л.П., Вовка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Адвокатське бюро", м. Київ
на ухвалу від 03.03.2004 Київського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду N 02-2-18/2173 м. Києва
за позовом Приватного підприємства "Адвокатське бюро", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка", м. Київ
про стягнення 14 815,19 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Михайлов Т.Г.
від відповідача - не з'явилися,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.10.2003 частково задоволено позов Приватного підприємства "Адвокатське бюро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка" про стягнення 14 815,19 грн.; стягнуто з відповідача 13 897 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 897,53 грн. пені та відповідні судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договорами позики укладеними з позивачем.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2004 зупинено апеляційне провадження у справі до розгляду Солом'янським районним судом м. Києва цивільної справи N 2-59-1/04, результат розгляду якої має суттєве значення для розгляду апеляційної скарги.
Оскаржуючи ухвалу апеляційного суду, скаржник просить її скасувати посилаючись на те, що при винесенні ухвали апеляційним судом порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 4-5, 50 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Скаржник зазначає, що відповідач пропустив строк на оскарження рішення господарського суду м. Києва від 29.10.2003 без поважних причин, цей строк судом йому відновлено не було та можливість такого відновлення втрачена.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставини справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Із зазначеної статті вбачається, що про відновлення пропущеного строку господарський суд, на свій розсуд, може зазначити чи в рішенні, чи в ухвалі або постанові.
Зазначене, спростовує твердження скаржника про те, що строк на подання апеляційної скарги відповідача пропустив і цей строк йому відновлено не було, оскільки постанова про це ще не приймалася.
Згідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами.
У процесі розгляду апеляційної скарги було з'ясовано, що у Солом'янському районному суду м. Києва слухається цивільна справа, результат розгляду якої має суттєве значення для розгляду апеляційної скарги, за таких обставин апеляційний суд обґрунтовано зупинив апеляційне провадження.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення апеляційною інстанцією інших норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо зупинення апеляційного провадження по справі і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2004 у справі N 02-2-18/2173 без змін.