ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 18/134
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Подоляк О.А.
суддів: Бур'янової С.С., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу НВФ у формі ТОВ "Континенталь і К"
на рішення від 17.04.2002 р. господарського суду м. Києва
та постанову від 02.02.2004 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі N 18/134
за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до НВФ у формі ТОВ "Континенталь і К" (надалі - Товариство)
про стягнення 21 401 413,50 грн.
за участю представників:
від позивача - Ярина І.В.
від відповідача - не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.04.2002 р. (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2004 р. (судді: Зеленін В.О., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 2 797 709,41 грн. та 262 772,56 грн. пені.
Рішення та постанова мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині стягнення пені, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в зазначеній частині та прийняти нове рішення про відмову в стягненні пені, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права. Оскаржувач вважає, що суди неправильно застосували приписи ст. 211 ЦК УРСР ( 1540-06 ), а також порушили вимоги п. 3 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки не звільнили його від відповідальності в частині стягнення пені, яка підлягала стягненню, або не зменшили її розмір.
Заслухавши пояснення представника позивача, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суди в порядку ст.ст. 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином дослідили правовідносини сторін, встановили неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати постановленого позивачем природного газу, які виникли із договору, та підставно задовольнили позовні вимоги частково, керуючись законом (ст.ст. 161, 162, 179, 214). Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на неналежне виконанням зобов'язань з вини обох сторін, та, як наслідок, на порушення судами норми матеріального права (ст. 211 ЦК УРСР ( 1540-06 ) - не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення судами норми процесуального права, що полягає, на його думку, у незастосуванні судами п. 3 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ), - не приймається колегією суддів до уваги з огляду на те, що зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду, а не обов'язком.
Посилання оскаржувача на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.
Приймаючи рішення та постанову, місцевий та апеляційний господарські суди надали вірну юридичну оцінку обставинам справи, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу НВФ у формі ТОВ "Континенталь і К" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 17.04.2002 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2004 р. у справі N 18/134 залишити без змін.