ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N 10/82
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Кедр" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2004 року у справі N 10/82 за позовом закритого акціонерного товариства "Кедр" до Семенівського держлісгоспу про стягнення суми, - ВСТАНОВИВ:
У березні 2004 року закрите акціонерне товариство "Кедр" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Семенівського держлісгоспу, з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення 42058,30 грн. за самовільне використання лісовозних платформ, що належать на праві власності позивачу, 450 грн. за розшук лісовозних платформ, 2883,51 грн. інфляційних втрат, 1822,57 грн. річних та 154000 грн. штрафу, посилаючись на порушення відповідачем умов договору N 4 від 11 січня 2002 року купівлі-продажу руддолгоття та недопоставку продукції.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 8 червня 2004 року (суддя Пашкіна С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2004 року (судді Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.), в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 11 січня 2002 року між сторонами укладено договір N 4, за умовами якого відповідач зобов'язався на протязі 2002 року здійснювати поставку руддолгоття та пиловочника, використовуючи при цьому належні позивачу дві залізничні платформи. За самовільне використання відповідачем належних позивачу платформ сторони передбачили відповідальність відповідача у вигляді штрафної неустойки в розмірі 10000 грн. за кожну відправку платформи.
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення місцевого суду без змін, попередні судові інстанції підставно виходили з того, що позивачем не надано доказів передачі в користування відповідача двох лісовозних платформ за договором N 4 від 11 січня 2002 року. Відповідач використовував платформи у 2003 році на підставі укладеного із залізницею договору N 183 від 25 грудня 2001 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуг, а тому суди дійшли правомірного висновку, що відповідач, не будучи перевізником, не самовільно використовував платформи позивача, які були надані йому під завантаження залізницею.
Правильними є висновки суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів за знаходження платформ на станції Крюків на Дніпрі, нарахованих позивачу згідно з відомістю плати за користування вагонами, а також витрат, понесених позивачем за розшук платформ, оскільки ці витрати не передбачені умовами договору і відповідач після строку дії договору у 2003 році не був відповідальним по здійсненню контролю за знаходженням платформ позивача.
Відповідають вимогам закону та матеріалам справи висновки попередніх судових інстанцій про безпідставність позову в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами щодо стягнення штрафу за невиконання відповідачем умов договору, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Кедр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 8 червня 2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2004 року у справі N 10/82 - без змін.