Тобто, вексель виданий 28.12.1999 року повинен бути пред'явлений до платежу 28.12.2000 року.
Місцевий господарський суд, приймаючи рішення, з яким погодився апеляційний суд, правильно встановив той факт, що позивач звернувся з позовом до суду про стягнення боргу за векселем N 693133994490 в межах строку позовної давності, і тому обгрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3058849,30 грн. заборгованості на підставі ст.ст. 34, 70, 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі ( 995_009 ).
Векселедавець за простим векселем, згідно ст. 78 Уніфікованого закону ( 995_009 ), зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем.
Згідно ст. 70 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
З огляду на викладене, постанова суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому її необхідно залишити без змін.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони не відповідають нормам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20 січня 2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Василівський завод технологічного обладнання" - без задоволення.