Крім того, ст. 4 Закону ( 168/97-ВР ) визначає базу оподаткування податком на додану вартість. Пунктом 4.1 визначена база оподаткування операцій з продажу товарів, разом з цим пункт 4.3 визначає базу оподаткування для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України.
З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог Указу Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 ( 727/98 ) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" Державною податковою адміністрацією України видано наказ від 01.03.2000 р. N 79 ( z0208-00 ) "Про затвердження Положення про Реєстр платників податку на додану вартість", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за N 208/4429.
У пункті 1 Положення про Реєстр платників ПДВ ( z0208-00 ) зазначено, що особи, які згідно з чинним законодавством не є платниками ПДВ, та особи, які здійснюють імпорт товарів і сплачують ПДВ при ввезенні цих товарів, але не підпадають під визначення платників податку, не повинні проходити реєстрацію та отримувати індивідуальний податковий номер. А тому ввезення (пересилання) товарів є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість і особа, суб'єкт підприємницької діяльності, що є юридичною чи фізичною особою, або фізична особа, як громадянин, незалежно від того, зареєстрована вона як платник податку на додану вартість, чи знаходиться на особливому (спрощеному) режимі оподаткування без перебування в категорії платників податку на додану вартість, чи громадянин, який ввозить (пересилає) імпортні товари, під час митних процедур зобов'язаний сплатити податок на додану вартість. Тобто особа, яка здійснює експортно-імпортні операції, може не підлягати реєстрації податковим органом як платник податку на додану вартість, однак це не звільняє її від обов'язків по сплаті належних платежів, у тому числі податку на додану вартість.
Указ ( 727/98 ) передбачає звільнення суб'єктів малого підприємництва від сплати податку на додану вартість лише з операцій реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тому податок на додану вартість з операцій щодо ввезення (пересилання) товарів на митну територію України сплачується такими суб'єктами підприємницької діяльності на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
Оскільки господарські суди при вирішення даного спору на вказані вимоги законів уваги не звернули, то постановлені по справі рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, ст. 111-9, ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання першого заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2004 р. та рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2004 р. у справі N 25/17-04-271 скасувати, справу направити на новий розгляд господарському суду Одеської області.