ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 17/233
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Сміховський М.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2003 р.
у справі N 17/233 Господарського суду Рівненської області
за позовом Державної податкової інспекції у Рівненському районі
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Інвест"
про стягнення 3004963,38 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Рівненському районі звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Інвест" про стягнення в доход державного бюджету 3004963,38 грн. отриманих без встановлених законом підстав.
Державна податкова інспекція у Рівненському районі зменшила позовні вимоги і просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Інвест" 2275073,73 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.09.2003 р. (суддя М.Г. Петухов), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2003 р. (судді: Г.В. Орищин, О.М. Бобеляк, О.П. Дубник), в задоволені позовних вимог Державній податковій інспекції у Рівненському районі відмовлено. Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2003 р., Державна податкова інспекція у Рівненському районі подала касаційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення з відповідача коштів у сумі 2275073,73 грн., отриманих без установлених законом підстав, Свою вимогу Державна податкова інспекція у Рівненському районі мотивує тим, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального права, а саме: ст.ст. 1, 4 Закону України "Про металобрухт" ( 619-14 ), п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ).
Як випливає з наказу Державної податкової адміністрації в Рівненській області від 06.05.2004 р. за N 85, Державну податкову інспекцію у Рівненському районі реорганізовано у Рівненську об'єднану державну податкову інспекцію. За таких обставин, відповідно до ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ), Державна податкова інспекція у Рівненському районі у зв'язку з її вибуттям підлягає заміні на Рівненську об'єднану державну податкову інспекцію.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представника Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції, який з'явився в господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції задоволенню не підлягає.
Господарським судом встановлено, що з серпня 2001 р. по серпень 2003 р. відповідачем укладено та виконано ряд договорів щодо заготівлі та реалізації металобрухту. Дана діяльність виконувалась філією відповідача без отримання завіреної органом ліцензування копії ліцензії на даний вид діяльності, в той час як відповідач ліцензію на заготівлю і переробку брухту чорних металів, видану Державним комітетом промислової політика мав. За період діяльності філією відповідача без завіреної копії ліцензії відповідач отримав 2275073,73 грн. доходу. Позивач вважає, що кошти у розмірі 2275073,73 грн., отримані відповідачем без установлених законом підстав, оскільки, на погляд позивача, відповідачем порушено ч. 7 ст. 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14 ), яка вимагає наявність у філій ліцензіата при проведенні господарської діяльності засвідченої органом ліцензування копії ліцензії, що видана ліцензіату. А філія відповідача при здійсненні відповідної діяльності, за наявності ліцензії у відповідача, такої копії не мала.
Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ).
Відповідно до пункту 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) на державну податкову інспекцію, крім інших, покладено функцію подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Таким чином, як випливає з приписів наведеної правової норми на державну податкову інспекцію, крім інших, покладено функцію подавати до судів позови щодо стягнення в доход держави коштів, які одержані без установлених законом підстав.
Як вже було зазначено, відповідач (його філія) на підставі купівлі-продажу металобрухту отримав кошти у розмірі 2275073,73 грн.
Згідно ст. 224 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Оскільки відповідач отримав кошти у розмірі 2275073,73 грн. на підставі договорів купівлі-продажу, то дана підстава одержання коштів, як випливає з вищенаведеної правової норми, є законною.
Позивач посилається на те, що господарським судом порушено ст.ст. 1 та 4 Закону України "Про металобрухт" ( 619-14 ), проте у чому полягає суть порушення даних правових норм господарським судом позивач не зазначив.
В преамбулі Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) зазначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
За здійснення суб'єктами господарювання господарської діяльності без ліцензії статтею 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) встановлена відповідальність, а саме: застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, які спрямовуються до Державного бюджету України.
Оскільки кошти у сумі 2275073,73 грн. одержані відповідачем з підстав, передбачених чинним законодавством, то позов задоволенню не підлягає, про що господарським судом зроблено правомірний висновок.
Частиною 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) визначено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2003 р. у справі N 17/233 - без змін.