ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2004 Справа N 20/908
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В.,
За участю представників позивача - Жарченко П.В.,
відповідача - Іващенко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ЗАТ "Агропромислова компанія "Нива України"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2004 року
у справі N 20/908
за позовом ЗАТ "Агропромислова компанія "Нива України"
до Державного комітету у справах охорони державного кордону України
про стягнення 49525,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2003 року у справі N 20/908 (суддя Андрієнко В.В.) в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Агропромислова компанія "Нива України" (далі - Товариство) до Державного комітету у справах охорони державного кордону України (далі - Комітет) про стягнення 43376,20 грн. збитків, понесених у зв'язку із сплатою ПДВ, 6149 грн. пені та 5000 грн. витрат по сплаті адвокатських послуг, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2004 року (судді: Пантелієнко В.О., Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.) рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2003 року залишене без змін.
Товариство у поданій касаційній скарзі просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2004 року скасувати, позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача 43376,20 грн. збитків та 6149 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договори поставки N 9 від 20.04.1998 року на суму 206000 грн., N 2 від 19.04.1999 року на суму 435000 грн. та N 17 від 08.12.1999 року на суму 369000 грн., відповідно до умов яких позивач зобов'язався поставити відповідачу вугілля, а відповідач прийняти поставлений товар та оплатити його за встановленими цінами.
Вказані договори сторонами не оспорені та у встановленому порядку недійсними не визнані.
Господарськими судами також встановлено, що відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався належним чином, частково перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства та передав казначейські векселі загальною номінальною вартістю 216881 грн.
Згідно вимог ст.ст. 161, 216 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто належним суб'єктом, в належному місці, в належний час, по відношенню до належного предмету і належним способом.
Враховуючи наведене, висновок господарських судів про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого за договорами товару, є правомірним.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) боржник відшкодовує кредиторові збитки завдані в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань. Майнова відповідальність за порушення зобов'язання, у вигляді стягнення збитків, може бути застосована за наявності вини.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскаржувач не довів факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договорами поставки зобов'язань, а також наявність вини з боку відповідача у спричинених позивачу збитках на суму перерахованого до бюджету ПДВ.
Враховуючи наведене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення суми збитків та пені є правомірним.
Враховуючи наведене, обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлені шляхом повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи і відповідають доказам, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2003 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2004 року у справі N 20/908 судами правильно застосовані норми матеріального права, в зв'язку з чим, підстави для зміни або скасування вказаних судових актів відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "Агропромислова компанія "Нива України" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2004 року у справі N 20/908 залишити без змін.