ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2007 Справа N 13/790-06
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.08.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: Туліголовець А.Л.
відповідача: Добриніна О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо"
на рішення господарського суду Сумської області від 12 лютого 2007 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 р.
у справі N 13/790-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо"
про стягнення 211 057,56 грн.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 211 057,56 грн. заборгованості, з яких 144 612 грн. - вартість постановленого за договором від 13.02.2003 р. N 44 цукру, 53 501,8 грн. - інфляційні втрати, 10 714, 8 грн. - 3% річних.
В подальшому доповнив свої позовні вимоги та просив стягнути також 45 369,98 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (а.с.39).
Рішенням господарського суду Сумської області від 12.02.2007 р. (суддя Лиховид Б.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р. (головуючий - Афанасьєв В.В., судді - Бухан А.І., Шевель О.В.), позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Ельдорадо" на користь ТОВ "ЮВС" 211 057,56 грн., з яких 144 612 грн. - борг, 53 501,8 грн. - інфляційні втрати, 10 714,8 грн. - 3% річних, а також судові витрати.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та на передати справу на новий розгляд.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 13.02.2003 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу N 44, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач - прийняти і оплатити товар.
П. 4.1 договору передбачав обов'язок відповідача розрахуватись за отриманий товар не пізніше 31.12.2003 р.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що виконання відповідачем зобов'язань за договором підтверджується видатковими накладними N 0000100 від 13.02.2003 р., N 0000124 від 20.02.2003 р. та N 0000130 від 21.02.2003 р., по кожній з яких відповідач отримав 20 т цукру вартістю 48 204 грн., проте в строк до 31.12.2003 р. не розрахувався за отриманий товар.
За таких обставин з відповідача на підставі ст. 655 ЦК України ( 435-15 ), п. 1.1 договору підлягають стягненню вартість одержаного цукру у сумі 144 612 грн. та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 53 501,8 грн. та 3% річних від простроченої суми у сумі 10 714,8 грн.
Проте, повністю погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.
Згідно п. 2.4 договору N 44 від 13.02.2003 р. зобов'язання продавця по поставці вважається виконаним з моменту передачі продукції на складі продавця та оформлення відповідних документів.
Разом з тим, як вбачається з видаткової накладної від 13.02.2003 р. N 0000100, отриманий відповідачем за нею цукор не за договором N 44 від 13.02.2003 р., оскільки в самій накладній, на відміну від накладних від N 0000124 від 20.02.2003 р. та N 0000130 від 21.02.2003 р., зазначено, що цукор відпущено без договору.
Таким чином, підстави вважати, що 20 т цукру вартістю 48 204 грн. були відпущені відповідачу на підставі договору N 44 від 13.02.2003 р. відсутні.
А тому відсутні і підстави для нарахування на цю суму боргу індексу інфляції та 3% річних, оскільки термін виконання зобов'язання відповідача з оплати цього цукру, одержаного за вказаною накладною, не встановлений сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ), якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вимога оплатити одержаний за вказаною накладною цукор не пред'являлась, відповідно на час подачі позову відповідачем не було допущено прострочення з його оплати, а тому стягнуті судом інфляційні втрати та 3% річних підлягають відповідному зменшенню.
Таким чином, судові рішення в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних підлягають скасуванню.
Щодо відмови у стягненні упущеної вигоди, то висновок суду в цій частині є правильним і обгрунтованим, тому що позивачем не доведено, що 45 369,98 грн. могли б бути реально ним одержані при належному виконанні зобов'язання відповідачем.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і відповідно до вимог закону вирішити спір в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 12 лютого 2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 р. у справі за N 13/790-06 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В решті рішення господарського суду Сумської області від 12 лютого 2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 р. у справі за N 13/790-06 залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді Б.М.Грек Л.В.Стратієнко