ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2005 Справа N 20/712
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Кузьменка М.В., суддів - Васищака І.М., Борденюк Є.М., за участю представників сторін О. Казакової (дов. від 14.03.2005) та Є. Негоди (дов. від 31.12.2004), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжгаз" на постанову від 15 червня 2004 року Київського апеляційного господарського суду за скаргою відкритого акціонерного товариства "Запоріжгаз" до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон", про визнання недійсними постанов, у справі N 20/712 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Електрола" та відкритого акціонерного товариства "Запоріжгаз" про стягнення 18579665 грн. 57 коп., ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 18 травня 2004 року господарського суду м. Києва (суддя В. Палій) скарга відкритого акціонерного товариства "Запоріжгаз" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволена частково з визнанням недійсними постанов від 19 квітня 2004 року про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору і відмовлено в задоволенні вимог про скасування постанов від 13 квітня 2004 року про відкриття виконавчого провадження і арешт майна боржника та заборони його відчуження.
Ухвала мотивована безпідставністю вимог, пропуском строку, встановленого для подання скарги, та неможливістю для боржника виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк.
Постановою від 15 червня 2004 року Київського апеляційного господарського суду зазначену ухвалу скасовано в частині задоволення вимог про визнання недійсним постанов від 19 квітня 2004 року про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору з прийняттям нового рішення - ухвали про відмову скаржнику в задоволенні вимог в повному обсязі; в іншій частині ухвала залишена без змін.
Відкрите акціонерне товариство "Запоріжгаз" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 24 і 30 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), незастосування до спірних правовідносин статей 1 і 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" проти доводів касаційної скарги заперечує, в її задоволенні просить відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Електрола" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник в судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подана скарга на дії органу державної виконавчої служби і господарськими судами встановлено, що 13 квітня 2004 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнята постанова N 1/2 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 7 листопада 2003 року N 20/712 господарського суду м. Києва про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Запоріжгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" 16256929 грн. - основного боргу, 1990916 грн. 90 коп. - відсотків, 1818 грн. - судових витрат. Пунктом 2 зазначеної постанови боржнику наданий строк до 16 квітня 2004 року на добровільне виконання наказу господарського суду.
В цей же день з метою забезпечення виконання рішення господарського суду державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняв постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
З підстав відсутності відомостей про добровільне виконання боржником рішення господарського суду державний виконавець 19 квітня 2004 року прийняв постанову за N 1/2 про арешт коштів боржника та постанову за N 1/2 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1824966 грн. 39 коп.
Задовольняючи скаргу в частині визнання недійсними постанов від 19 квітня 2004 року, місцевий господарський суд виходив з факту їх отримання боржником 16 квітня 2004 року - напередодні двох вихідних днів, що унеможливило виконати рішення господарського суду в добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк.
Відмову в задоволенні скарги в частині визнання недійсними постанов від 13 квітня 2004 року відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України господарський суд обумовив правомірністю дій державного виконавця та пропуском боржником строку, встановленого для подання скарги.
За результатами перегляду ухвали від 18 травня 2004 року господарського суду м. Києва в апеляційному порядку господарський суд дійшов висновків про безпідставність задоволення скарги в частини визнання недійсними постанов від 19 квітня 2004 року про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки боржнику було відомо про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" 16256929 грн. - основного боргу, 1990916 грн. 90 коп. - відсотків, 1818 грн. - судових витрат з постанови від 30 вересня 2003 року Верховного Суду України. Крім того, з відповідною заявою про відкладення виконавчих дій боржник до органу державної виконавчої служби не звертався.
Такі висновки колегія суддів вважає помилковими, оскільки апеляційний господарський суд дійшов їх без урахування порядку, умов відкриття та здійснення виконавчого провадження, які не залежать і не обумовлюються обізнаністю учасників виконавчого провадження з результатами позовного провадження, а складають сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), спрямованих на примусове виконання, зокрема, рішень судів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів.
За змістом частини другої статті 24 цього Закону ( 606-14 ) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій, зокрема, встановлює строк для добровільного виконання рішення та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. В даному випадку державний виконавець встановив термін виконання вказівкою на конкретну дату, до настання якої боржник мав добровільно виконати наказ господарського суду, - до 16 квітня 2004 року. Як встановлено господарськими судами, поштове відправлення постанов від 13 квітня 2004 року державного виконавця надійшло до боржника лише 16 квітня 2004 року, тобто після установленого для добровільного виконання рішення господарського суду терміну, і за цієї обставини колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що боржник об'єктивно був позбавлений можливості виконати добровільно рішення господарського суду у встановлений державним виконавцем термін. За змістом статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець вправі здійснювати примусове виконання рішення суду виключно за умов наявності відомостей, які б свідчили про отримання боржником примірника постанови про відкриття виконавчого провадження та нездійснення боржником дій, спрямованих на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Як випливає з тексту оскаржуваної постанови від 19 квітня 2004 року N 1/2 про стягнення з боржника виконавчого збору, її прийняття зумовлено лише відсутністю відомостей про добровільне виконання боржником рішення господарського суду і дані про вручення боржнику примірника постанови відсутні.
У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення (частина друга статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Господарським судом касаційної інстанції встановлено, що боржник з такою заявою до органу Державної виконавчої служби не звертався і ця обставина зумовила ухвалення рішення про задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що факт незвернення учасника виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби з такою заявою та застосування відповідних наслідків мали оцінюватися апеляційним господарським судом з урахуванням можливості реалізації особою права на таке звернення - в даному випадку з фактами отримання боржником постанов від 13 квітня 2004 року після сплину терміну, встановленого державним виконавцем для виконання рішення господарського суду в добровільному порядку, та напередодні вихідних днів і прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору в перший за ними робочий день без встановлення факту одержання боржником вказаних постанов, а також надходження 20 квітня 2004 року від боржника до органу державної виконавчої служби матеріалів, на підставі яких виконавче провадження з примусового виконання наказу від 7 листопада 2003 року N 20/712 було відкладено.
Таким чином, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) апеляційним господарськими судами не було надано належної оцінки всім доказам в їх сукупності, що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин статей 24 і 30 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), що в силу статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування постанови суду.
Водночас колегія судів вважає обґрунтованими і правомірними висновки місцевого господарського суду про те, що оспорювані постанови від 19 квітня 2004 року про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору прийняті органом державної виконавчої служби з порушенням вимог статей 24 і 30 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), а отже підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжгаз" задовольнити частково.
Постанову від 15 червня 2004 року Київського апеляційного господарського суду у справі N 20/712 скасувати, а ухвалу від 18 травня 2004 року господарського суду м. Києва залишити в силі.