ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 29/689
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривда Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М..
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Шубін С.А.
від відповідача: Меньшова О.О.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2004 р.
у справі N 29/689 Господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
до Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва
про стягнення 4728386,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2003 року у сумі 4728386,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.01.2004 р. (суддя І.В. Усатенко) припинено провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2003 року у сумі 4728386,00 грн. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" 1818,00 грн. судових витрат.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.01.2004 р. в частині покладення на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва судових витрат, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати частині покладення на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва судових витрат та здійснити новий розподіл судових витрат, поклавши судові витрати пропорційно на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва та Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2004 р. (судді: О.В. Муравйов, О.В. Вербицька, В.М. Коваленко) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.01.2004 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2004 р. в частині покладення на неї судових витрат та постановити нове рішення, яким судові витрати покласти пропорційна на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва та Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва. Свою вимогу Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва мотивує тим, що Київським апеляційним господарським судом порушено ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ).
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників сторін, які з'явились в господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задоволенню не підлягає.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" за результатами фінансово-господарської діяльності за травень 2003 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення, при цьому зазначена сума не відшкодована позивачу у строки, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Не відшкодована дана сума і на день звернення до Господарського суду м. Києва з позовом. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було подано клопотання щодо припинення провадження у справі, оскільки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було надано до Державного казначейства України висновки від 23.12.2003 р. NN 8395, 8396 про суми відшкодування позивачу податку на додану вартість за травень 2003 року на загальну суму 4 728 386 грн. Позивачем також було заявлено клопотання, в якому він просить припинити провадження у справі з віднесенням судових витрат на відповідача, оскільки бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за травень 2003 року відшкодована йому повністю.
Згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Таким чином, із приписів даної норми Закону ( 168/97-ВР ) випливає, що у випадку помилкового або надмірного зарахування коштів до бюджету на органи стягнення, якими, зокрема, відповідно до п. 30 ст. 2 Бюджетного Кодексу України є податкові органи, покладено обов'язок надати щодо цього подання Державному казначейству України для здійснення повернення даних коштів, а на Державне казначейство України покладено обов'язок у разі одержання від органу стягнення подання щодо помилкового або надмірного зарахування коштів до бюджету здійснити повернення зазначених коштів. Отже, у разі не виконання органами стягнення обов'язку щодо надання подання органам Державного казначейства на повернення зайво сплачених коштів органом стягнення у органів Державного казначейства відсутнє право щодо повернення зайво сплачених коштів.
Як вже зазначалося, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день звернення до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення бюджетної заборгованості за травень 2003 року в сумі 4728386,00 грн., позивачу вказана сума відшкодована не була. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва висновки N 8395, N 8396 про суми відшкодування податку на додану вартість за травень 2003 року на загальну суму 4728386,00 грн. було надано до Державного казначейства України 23.12.2003 р., отже у Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва на момент подачі позову - 31.10.2003 р. були відсутні правові підстави на відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2003 р. у сумі 4 728 386 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу незалежно від результатів вирішення спору.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторон
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, яка порушила вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та ст. 50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) щодо подання висновків до органу Державного казначейства України, то мито та судові витрати підлягають покладенню саме на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування прийнятої даною судовою інстанцією постанови відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2004 р. у справі N 29/689 - без змін.